«На Одещині представники малого та середнього бізнесу зможуть претендувати на компенсацію з обласного бюджету на купівлю обладнання, яке забезпечить безперебійну роботу енергосистем. Про це повідомили на початку серпня в Одеській обласній військовій адміністрації. Підтримка надається в рамках Програми розвитку конкурентоспроможності малого та середнього підприємництва. Регіональна влада компенсує відсоткову ставку за кредитом, яка становить наразі п’ять відсотків. »
Це одна з останніх новин, яка стосується запровадження енергоефективних технологій в Одеському регіоні. При чому говориться про речі, які допоможуть продовжити роботу бізнесу під час дефіциту електрики та тепла. Проте важливо розробляти проєкти для енергетичної системи, які будуть працювати в довгостроковій перспективі.
В країнах Європейського Союзу специфіка трохи інша. Там енергоефективність – це передусім про те, як використовувати наявні ресурси з максимальною користю для людей та найменшою шкодою для навколишнього середовища. В деяких державах до цього доєднується питання автономії від сторонніх ресурсів та позбавлення негативного закордонного впливу.
Така ситуація склалась в Чехії, де ми побували завдяки підтримці благодійного фонду Nadace Partnerství. Країна довгий час була залежна від російського газу, і тільки останніми роками почала від нього відходити.В Чехії наразі велика увага наразі приділяється енергоменджементу. Коли носії були дешевими, ніхто питанням обліку всерйоз не займався, однак наразі за допомогою спеціального програмного забезпечення можна контролювати витрати та споживання тепла.
Останніми десятиліттями тепло було від газу, який надходив з Російської Федерації. Його використовували для роботи підприємств, ним опалювали приміщення. Зараз від цього виду палива потроху відходять, використовуючи інші носії. Особливо стимулювала зміни в енергетичній політиці Чехії війна, яку РФ розв’язала проти України.
«До російського повномасштабного вторгнення в нашій країні був дуже дешевий газ. Однак після початку війни люди зрозуміли, що ця дешева ціна може задорого вийти, тому почали поступово відходити від використання цього ресурсу. І уряд, і органи місцевого самоврядування, почали думати, яким чином можна організувати альтернативним джерела енергії. Зокрема, держава надає субсидії на закупівлю сонячних панелей на даху. Наразі йде розробка енергетичної стратегії щоб визначити, які джерела найефективніші для використання в тих чи інших галузях», – розповідає мер міста Валашські Клобоуки Йозеф Бєлашка.
Для невеликих сільських та селищних муніципалітетів Чехії важливо, щоб альтернативні енергоносії були максимально дешевими. Чим менший населений пункт, тим менше в нього джерел наповнення бюджету. Невеликі територіальні громади України знаходяться в аналогічній ситуації, тому досвід Чехії може бути для них корисним. Завдяки енергоефективним технологіям село, де мешкає кілька сотень осіб, може не тільки жити, але й реалізовувати проєкти розвитку. Таким є Гостєтін, невеличкий населений пункт в мальовничому районі чеських Білих Карпат.
Тут мешкає всього 230 людей, при цьому працює власне виробництво натуральних соків. Гостєтін не має централізованого газопостачання, але в ньому працює котельня на біопаливі – дереві та щепі. Вона опалює та нагріває воду десь на 70 будинків.
Тариф на опалення виходить 1,70 чеських крон за кілоджоуль (близько 3 гривень – прим. ред.) Наразі в громаді активно розвивають використання сонячної енергії. Свій ліс село береже, щепу закуповують в сусідніх громадах, у місцевих підрядників, створюючи локальні зелені робочі місця для мешканців регіону.
До 1950 року жителі Гостєтіна використовували відновлювальне джерело енергії – деревину, потім почали будуватися котли на коричневому вугіллі, згодом пішла тенденція опалювати будинки електроенергією, потім виявилось, що це задорого. Таким чином, жителі Центральної Європи повернулась до своїх витоків.
Представники місцевого самоврядування Гостєтіна вивчали досвід сусідньої Австрії, де була аналогічна котельня, яка теж працювала на деревині та щепі. Їздили для цього в село, що знаходиться за 150 кілометрів від них. Дізнавались про особливості установки, автоматизації процесів та інші нюанси роботи. Представники Австрії також наголошували, що не бажають бути залежними від російського газу і ведуть роботу в цьому напрямку.
«У такого маленького населеного пункту, як ми, є котельня, з якої тепло централізовано постачається до кожного окремого будинку. У більших містах з вищою густотою населення та забудовою такі котельні є типовими, але в них найчастіше в якості палива використовується вугілля або газ. Коли ми почали думати, яким чином буде опалюватися село, то найпопулярнішим рішенням було розвести трубки на газове опалення, але через віддаленість нам сказали, що це не має сенсу. Зрештою, ми прийшли до рішення що можна використовувати сонячну енергію, деревину та солому», – говорить Радім Маху, представник некомерційної організації «Вероніка», яка тісно співпрацює з муніципалітетом села Гостєтін.
Впровадження енергофективних техологій вимагає значних інвестицій, однак вони в перші роки окуповуються завдяки заощодженням, а в майбутньому дозволяють зберегти гроші. Для прикладу, завдяки термомодернізації будинків можна зменшити витрати на теплопостачання на 20-50 відсотків.
В умовах воєнного стану українські органи місцевого самоврядування обмеженіші у впровадженні енергоефективних технологій. Ситуація, коли через обстріли та пошкодження критичної інфраструктури, потрібно організувати постачання будь-якими доступними методами мало сприяє масштабним реформам. Проте це має бути тимчасовим рішенням.
Органи місцевого самоврядування сплачують за енергію громадських будівель, таких як школи, дитячі садки, лікарні, адміністративні будівлі, ЦНАПи за рахунок місцевого бюджету. На ці витрати припадає левова частка доходів громад, що розподіляються між різними категоріями витрат загального фонду муніципального бюджету.
Зменшення витрат на енергоносії дозволює зекономити гроші, які можна спрямувати на інші проєкти в громадах. Також такий підхід стає запорукою енергетичної безпеки, що позбавляє країну залежності від імпортованих палива та електроенергії, замінюючи їх вітчизняними альтернативами та власним виробництвом.
Марія Шевчук
