Шосте червня 2023 року стало однією з трагічних сторінок російсько-української війни. Сьогодні виповнюється два місяці з дати, як російські військові вчинили теракт на Каховській ГЕС. Принаймні, на провину країни-агресорки вказують різноманітні докази на кшталт супутникових знімків США та сейсмографів в Румунії, які зафіксували потужні вибухи, що йшли зсередини. РФ, звісно, свою провину заперечує, як вона це робила після збиття рейсу MH-17 над Донеччиною та в багатьох інших аналогічних випадках, перелічувати які можна до безкінечності.
Судячи з усього, Каховська гідроелектростанція була зруйнована внаслідок «контрольованого» підриву. Її руйнація спричинила повінь, десятки тисяч будинків виявились затопленими. Найгірша ситуація склалась на лівобережній частині Херсонщини, що досі перебуває в окупації. Вона знаходиться нижче течії Дніпра, тому переважна кількість води з Каховського водосховища пішла саме сюди, зносячи все за собою. Українські рятувальники та волонтери могли працювати тільки на правобережній, деокупованій частині регіону. Що коїлось на територіях під контролем російських військ, лишається тільки здогадуватись.
Рятувальник одного з підрозділів спеціального призначення ДСНС України в Одеській області Денис Лещик одним з перших опинився в зоні затоплення. Він зі своїми колегами займався евакуацією потерпілих з Херсонської області, які постраждали внаслідок підриву Каховської ГЕС. Одеські ДСНС-ники були у відрядженні в Херсоні протягом двох тижнів. Вони виїжджали на катері до місця, де знаходились люди. Їм допомагали спустится з дахів домівок та потрапити в безпечні місця. Там вже люди отримували необхідну допомогу, починаючи від медичних обстежень та закінчуючи оформленням необхідних документів.
« Ми працювали в зоні затоплення протягом двох тижнів,були моменти, коли нас обстрілювали російські військові. Було дуже складно, бо розуміли, що нам потрібно працювати, допомагати людям. Ми приїхали туди допомагати,не розгублюватись, не тікати від тих, хто потребує нашої допомоги. Доводилось рятувати людей похилого віку, була старенька бабуся в дуже важкому стані,яку ми передавали на каталці до карети швидкої домопоги передавали її на котельці до швидкої медичної допомоги. Нам з колегами доводилось спускати її з дев’ятого поверху, і діяти необхідно було дуже швидко, щоб врятувати їй життя » , – згадує ситацію на Херсонщині Денис Лещик.
Через повінь багато людей отримали поранення, а ті, кому пощастило фізично не постраждати, знаходились в складному психологічному стані через пережите. Доводилось рятувати і тварин, котів і собак, які теж ховались від великої води на дахах будинків. Чотирилапі були налякані й кричали, благаючи про допомогу. Їх теж не можна було кидати напризволяще. Скільки було врятовано людей саме ними, одеські рятувальники сказати не можуть. В небезпечних умовах, в яких вони були вимушені працювати, було не до підрахунків. Перед рятувальниками стояло завдання доставити людей з точки А в точку Б. Подальшим обліком займались соціальні служби, які працювали з потерпілими на безпечній території.
Крім обстрілів, були й інші труднощі. Ніхто наперед не знав, де і яка глибина води, що ускладнювало евакуацію населення. Катери рятувальників не всюди могли дістатися, доводилось подекуди використовувати різні види водного транспорту, передаючи потерпілих з рук в руки. Також ситуація ускладнювала течія, човни постійно зносило. Особливу небезпеку представляли дитячі майданчики. Біля них були гострі огорожі, які через затоплення були заховані під шаром води. Небезпечних деталей було не видно, тому рятувальний катер міг легко напоротися на них та постраждати.
Після шостого червня на допомогу херсонцям приїхали рятувальники не тільки з Одеси, але й з усієї України. Одеські ДСНС-ники провели під обстрілами два тижні, ризикуючи своїми життями, щоб врятувати чужі. В ті дні вся Україна згуртувалася, щоб допомоги постраждалим мешканцям Херсонщини. Люди з інших регіонів пропонували переселенцям прихисток, приносили необхідні речі у волонтерські пункти, донатили на човни для рятувальників. Хтось, хто мав можливість, приїжджав допомогти особисто. Пізніше вода в Херсонській області почала спадати, ситуація налагодилась. Однак до того часу роботи вистачало усім.
« Ми активно співпрацювали з волонтерам, вони нам допомагали, а ми їм. Волонтери привозили нам їжу, човни, мотузки, відчувалась підтримка абсолютно в усьому. Графік роботи був з шостої ранку до десятої вечора, за весь період ми нікуди не виїжджали з Херсону. Перебування було напруженим, адже щовхвилини міг розпочатися обстріл. Від російських атак постраждали гумові човни, в нас був алюмінієвий. Він теж постраждав, але тримався на плаву. А так колеги з інших регіонів під обстрілами втрачали техніку. Ми, на щастя, вийшли без втрат » , – говорить начальник одного з загонів спеціального призначення ДСНС України в Одеській області Микола Каськов.
Руйнація Каховської ГЕС стала справжньою техногенною катастрофою, всі наслідки якої нам тільки доведеться оцінити в майбутньому. Тони брудної води, разом з будівельним сміттям, мінами, мертвими та живими тваринами понесло в море. Багатьох з них прибило до берегів Одещини, і вже місцеві жителі рятували тих, кого ще можливо було врятувати. Зараз, два місяці потому, ніщо у стані Чорного моря не нагадує про червневу трагедію, воно очистилось, проби воду показують, що забруднення немає. Проте варто пам’ятати, що мінну небезпеку ніхто не скасовував. Вибухонебезпечнні предмети де-не-де спливають біля пляжів, піддаючи небезпеці життя людей.
Нам ще доведеться усвідомити всі наслідки війни для навколишнього середовища. Через російський теракт на Каховській гідроелектростанції припинило існування однойменне водосховище, яке слугувало гідровузлом зруйнованої ГЕС. А ще від нього живилось сільське господарство Херсонської області, яке після російського вторгнення й так перебувало в критичному стані через заміновані великі ділянки територій. Російські окупанти принесли багато горя для українців. Навіть на вже звільнених територіях вони роблять все можливе, щоб люди там не могли спокійно жити.
Марія Шевчук
Фото надані Головним управління ДСНС України в Одеській області.
