З перших днів російського повномасштабного вторгнення Одеса стала одним з тих міст, які неодноразово зазнавали ворожих атак. Багато жителів після перших вибухів виїхали в безпечніші місця, а ті, хто залишились, всерйоз перейнялись питаннями безпеки. Гостро постало питання бомбосховищ, які станом на лютий 2022 року виявились недостатньо обладнаними. Місцеві жителі ховались у підвалах будинків, паркінгах, або просто користуючись «правилом двох стін».
За три роки повномасштабної війни ситуація із захищеними спорудами покращилась. За даними Одеської міської ради, наразі в місті працює 1027 укриттів, де жителі міста можуть перечекати повітряну тривогу або пересидіти обстріли. Органи місцевого самоврядування розповідають про те, де можна сховатись під час обстрілів та звітують як про втілені в життя проєкти, так і про плани на майбутнє.
В Одесі два тижні тому завершився капітальний ремонт двох захисних споруд в Приморському районі міста, кожне з яких вміщує 150 осіб. Тими ж днями завершились роботи в укритті на вулиці Михайла Комарова, в Київському районі міста. Це укриття розраховане на перебування в ньому трьохсот людей. Всі приміщення мають два виходи, вентиляційну систему, запаси питної та побутової води. Крім того, вони забезпечені електрогенераторами, які гарантують безперебійну подачу світла та тепла.
«Сучасні захисні споруди оснащені всім необхідним для комфортного перебування людей, зокрема є окремі дитячі зони. Для людей з інвалідністю передбачений спеціальний туалет та облаштований сходовий підйомник. За минулий рік в Одесі був проведений капітальний ремонт дев’яти укриттів, фактично на завершальному етапі знаходиться ще двадцять один об’єкт. В 2025 році в бюджеті Одеської міської ради передбачені кошти на капітальний ремонт п’ятнадцяти укриттів,» – говорить заступник директора Департаменту міського господарства Одеської міської ради Артем Захаров.
Вирішення проблеми захисних укриттів потребує багатогранного підходу, який має врахувати особливості інфраструктури, кількість населення та його специфіку. Частина будівель, на кшталт паркінгів та приватних приміщень, може мати подвійне призначення. Тобто, в спокійній ситуації працювати як зазвичай, а під час повітряної тривоги ставати укриттям для місцевих жителів. І, звісно, важливо оцінити, які будівлі мають бути приведені до ладу в першу чергу. Такий підхід збільшить ймовірність того, що пріоритетні захисні споруди будуть відновлені в найкоротший термін.
Укриття мають бути доступними для всіх. Фото: Одеська міська рада
Перепрофілюванням великих громадських будівель також може створити додаткові безпечні зони. В Одесі наразі ведуться роботи щодо того, щоб захисні приміщення були забезпечені такими необхідними речами, як їжа, вода та медичне обладнання. Окреме питання – доступність укриттів для всіх людей, які цього потребують. Зокрема, для осіб з інвалідністю та проблемами опорно-рухового апарату. Капітальні ремонти підземних приміщень проводяться з урахуванням того, щоб вони були не тільки безпечними, але й зручними.
Органи місцевого самоврядування в багатьох містах України, разом з волонтерами та громадськими організаціями, працюють над перепрофілюванням підземних споруд у безпечні місця на момент обстрілів. Так в Києві та Харкові метро під час повітряної тривоги перетворюється в шелтер, де люди перечікують загрозу. Підземну мережу переходів, магазинів, паркінгів, підвальних приміщень можна розширити та посилити, щоб забезпечити безпечне розміщення більшої кількості людей.
В Одесі свого часу була популярна ідея адапутвати катакомби під захисні укриття, є окремі випадки обладнання таких схованок силами місцевих мешканців. Проте масштабувати цю практику неможливо з багатьох причин. Перш за все, основна система одеських катакомб пролягає далеко за межами міста а ті що доступні в для жителів обласного центру, не мають можливості дати прихисток всім охочим. По-друге ніхто не перевіряв, на скільки стійкі катакомби в різних районах міста. І може виявитись, що крихка підземна порода становитиме небезпеку під час прямого удару.
Роботи з обладнання укриттів попереду ще багато, наявні приміщення не здатні вмістити всіх охочих (навіть з урахуванням того факту, що багато людей на після трьох років війни нікуди не йде). Проте коли обстріли стають регулярнішими, це мотивує шукати безпечного місця, а укриття за цей час стають доступнішими. Принаймні, про це звітують експерти моніторингової групи «Озон» Центру громадянських свобод, які регулярно перевіряють доступність захисних споруд в різних містах України.
«Загалом, якщо оцінювати за п’ятибальною шкалою, то якість укриттів в Одесі ми оцінили за шкалою 3,9. Останнім часом окращилась доступність укриттів для людей на колісних кріслах або з дитячими візочками. Також тут один з найвищих показників в Україні щодо укриттів, які мають пологий заїзд. Загалом, це п’ята частина від усіх укриттів міста і дуже хороший показник порівняно з іншими регіонами України. Крім того, в Одесі ми зустрілися з практикою так званих електронних пандусів. Тобто людині на колісному кріслі не потрібно докладати надзусиль, щоб потрапити до безпечного місця», – говорить волонтер та координатор моніторингової групи ОЗОН в Одесі Денис Зейналов.
Ситуація зі сховищами в Одесі неоднорідна. Навіть на мапі укриттів ця нерівномірність прослідковується досить таки чітко. Якщо Приморський район, згідно інтерактивної мапи, має 457 укриттів, то в Пересипському районі не набереться і ста. Особливо складна ситуація в спальному районі, яке серед місцевих має назву «селище Котовського». Спальний район із висотних будинків, в якому мешкає чи не кожен четвертий одесит, майже не має місць для захисту.
За різними підрахунками, тут проживає близько трьохсот тисяч осіб, а укриттів нараховується – 71. Левова частка з цих захисних споруд належить школам, дитячим садочками та іншим комунальним закладам, й розрахована на те, щоб захистити власне людей, які перебувають в будівлі.
Через обмеженість у просторі більшість освітніх закладів переведені в гібридний формат роботи, бо наявні укриття не можуть прихистити абсолютно всіх учнів, які навчаються. Однак якщо з безпекою в комунальних установах більш-менш налагодились, то дбати за безпеку в себе вдома одесити вимушені самостійно.
Марія Шевчук
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
