Під час повномасштабної російської агресії проти України неозброєним оком можна помітити, що у новинах і статтях змінився фокус того, що висвітлюють журналісти.
Найбільше стрічка заповнена новинами про обстріли, оперативну обстановку на фронті та ситуативні скандали. Водночас проблеми, що пов’язані з діяльністю правозахисників та активістів, нікуди не поділися, а лише загострилися. Наприклад, під час війни загострилися теми з внутрішньо переміщеними особами (ВПО), здійснення їм виплат та/або надання житла, оформлення цього статусу. Ще неодноразово публікувалися дописи або звернення військових у соціальних мережах, які за різних причин стикалися з проблемами на шляху до отримання статусу учасників бойових дій (УБД). Але це все не знаходило відображення у місцевих медіа.
Також актуалізуються проблеми військових з інвалідністю, а також інклюзивність у місті та області. Загалом проблематику можна перераховувати довго, оскільки проблеми окупованих територій, ВПО, військових тощо лише додаються до тих, що існували вже, як-от рейдерство, шахрайство, волонтерство, допомога тваринам, робота громадських організацій та інших.
Протягом моніторингу Інституту масової інформації від травня 2024 року з 428 проаналізованих новин було зафіксовано лише одне повідомлення про роботу волонтерів та громадських організацій. Вона мала назву: “Війна – це особисте: одеські митці передали свій біль у картинах”, тобто присвячена благодійній виставці.
“Очевидно, що висвітлення роботи волонтерів та громадських об’єднань у місцевих медіа не відповідає ролі громадянського суспільства в цій війні. Зазначимо, що в подібному серпневому моніторингу 2022 року цей показник становив 3% всіх проаналізованих тоді новин. В одеських онлайн-медіа взагалі відсутні новини про біженців. Хоча станом на 28 лютого 2024 року на обліку лише в Одесі як внутрішньо переміщені особи зареєструвалися 85,5 тисяч українців”, — наголошувалося тоді у дослідженні.
У зв’язку з цим ми опитали кілька медійників і представників громадських організацій, аби дізнатися про причини цієї тенденції.
Журналіст і активіст Дмитро Бакаєв вважає, що з початком повномасштабного вторгнення почалися проблеми зі свободою слова, а також багато інших правозахисників виїхали з країни. Йому особисто простіше поширювати інформацію або зв’язуватися зі ЗМІ, оскільки він сам є журналістом.
“Взагалі правозахисник має працювати у тісному зв’язку зі ЗМІ. І так було. Захисниця прав дітей Зоя Мельник, якщо ображали дитину, закликала і центральні ЗМІ. Притулок чи інтернат, де били дітей, через день був заповнений журналістами”, — сказав він. “Дивимося, що сталося два з половиною роки тому. А саме тоді зі свободою слова у нас у країні почалися перебої, як зі світлом. Зоя Мельник із донькою поїхала до Європи і з жахом та сумом спостерігає за тим, що тут відбувається”.
Також, за інформацією Дмитра, виїхала виконавча директорка ВГО “Гей-альянс Україна” Анна Леонова. Вона приїжджала до України, коли організовувала виставку, що присвячена переживанням повномасштабного вторгнення ЛГБТК+. Проте тоді “прийшли агресивні люди з метою її зірвати”. Також він згадав правозахисника Георгія Блощицю, який з десяток років працював з переселенцями і організував їм безплатне житло.
“До Георгія Блощиці в шелтор, де проживали переселенці, матусі з дітьми, люди похилого віку та іноземні журналісти, увірвалися наші силовики. Напередодні Георгій відмовився “обслуговувати” ТЦК — видавати їм дані про мешканців. І тоді в шелтор увірвалися та побили людей”, — підкреслив він.
Тимчасово виконуюча обов’язки шефредактора “Суспільне Одеса” Ксенія Процепова поділилася, що у межах роботи їхнього медіа вони здійснюють “системний моніторинг інформаційного поля в регіоні”. Тобто здебільшого інформацію про поточні події шукають у мережі.
“Щодо кількості звернень саме від правозахисних організацій, то – за останні роки темпи звернень впали, а їхній фокус змістився на тематику війни, захисту ветеранів та додаткових підтем. Ми відкриті до звернень та ідей, що надходять від громадян чи організацій. В той же час — маємо певні регламенти роботи: ретельна перевірка інформації; дотримання балансу у матеріалі; фактаж та достовірність”, — розповіла вона.
За її словами, “Суспільне Одеса” відкриті до спільних проєктів та ініціатив, що сприятимуть захисту прав і свобод громадян, просвітництву в цій сфері.
Продюсерка південного хабу “Суспільного” та “Суспільне Одеса” Олена Кваша також додала, що їхнє медіа немає “побоювань гостроти” щодо певних спірних тем, як-от порушення прав людини з боку ТЦК та СП.
Громадська організація “Прожектор” на звернення поділилася, що до них часто звертаються журналісти, оскільки вони мають “багато кейсів щодо захисту прав людей, тим самим активно працюємо над тим, щоб залучати увагу медіа до проблем насилля, дискримінації, порушення прав і свобод людини”.
“Особливо це стосується нашої роботи, зокрема з молоддю із кризових груп, представниками ЛГБТ-спільноти та іншими вразливими категоріями населення. Ми прагнемо висвітлювати проблеми цих людей у публічній площині, ти самим підвищити обізнаність громадськості про ці моменти, а тому завжди відкриті до співпраці із журналістами”, — додали вони.
В ГО вважають, що для покращення взаємодії між журналістами та громадськими організаціями необхідно проводити навчальні сесії для медійників. Наприклад, для того, аби розповідати про специфіку та діяльність організацій, а також надавати поради, як коректніше висвітлювати деякі теми.
“Журналісти, які працюють з чутливою тематикою, завжди звертаються до нашої організації за порадою, також ми зі свого боку регулярно запрошуємо журналістів на заходи, які проводить наша організація “ПРОЖЕКТОР”. Ми намагаємося регулярно оновлювати інформацію на власних каналах, соціальних мережах, що дозволяє тримати журналістів у курсі подій та новин”, — йдеться у повідомленні.
Одеська журналістка Олена Соломонова, яка працює в Odesa Online, висловила особисту думку щодо цього питання. За її словами, новин про правозахисників поменшало, оскільки зараз акцент змістився на війну, героїв-військових, злочини РФ тощо.
“Особисто я до повномасштабної війни багато писала про активістів та правозахисників. Навіть співпрацювала з ними. Наприклад, в Одесі перебував біженець з Білорусі і його мали депортувати. Коли я дізналась про це, почала відвідувати суди, долучились правозахисники та всі разом ми допомогли хлопцю. А з початку повномасштабної він пішов воювати за нашу країну”, — розповіла вона.
Головна редакторка видання Віталіна Пухир додала, що редакція більше звертає увагу на більш кричущі теми, як от наслідки воєнних дій, їхня ліквідація та відновлення житла, герої-захисники, соціальна проблематика тощо.
“Втім, ми продовжуємо підтримувати звʼязки з правозахисниками та активістами. Періодично висвітлюємо їх діяльність у своїх новинах. Зазначу, що сьогодні їхня діяльність теж значною мірою повʼязана з проблемами війни”, — наголосила головна редакторка.
Загалом можна дійти думки, що проблеми з висвітленням діяльності правозахисників та активістів частково полягають у побоюваннях щодо обмеження свободи слова та зміщенням акцентів медійників. Тобто інформаційне поле, яке змінила повномасштабна війна, вплинуло на роботу медійників не менше, ніж на пересічних людей. Наприклад, за новинами про постійні обстріли, руйнування, постраждалих і оперативну обстановку, можна пропустити у соцмережі допис від правозахисників.
Розв’язанням проблеми дійсно можуть стати зустрічі між медійниками та представниками ГО, прямі звернення від правозахисників до ЗМІ та навпаки. Водночас чи будуть ЗМІ публікувати деякі “гостри теми”, які можна пов’язати з обмеженням свободи слова та військовою цензурою, питання відкрите.
Маргарита Юзяк, Павло Колотвін, регіональний представник ІМІ в Одеській області