Цього квітня в Одеській області затвердили Регіональний план управління відходами до 2035 року. Його метою є скорочення обсягів сміття, організація переробних потужностей, а також зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище. Як він буде реалізовуватися на практиці, ми побачимо найближчими роками. Однак, як свідчить практика інших українських міст, подекуди регіональні ініціативи є відірваними від реалій і не можуть бути запроваджені на практиці.
Як зрозуміти, що програма буде корисною, а не залишиться на папері? На які аспекти варто звертати увагу в технічній документації. На ці питання ми шукали відповідь колективного інтерв’ю «Україна: Європейський код. Відходи», де поспілкувались з експертами з управлінням відходів. Спікери зазначали, що останнім часом є тенденція до запровадження експериментальних проєктів, які подекуди перекреслюють необхідні євроінтеграційні процеси.
В Україні залишаються проблеми з управлінням небезпечними відходами, з тим, що відтерміновується законодавство до закінчення воєнного стану, а це означає, що неможливо спрогнозувати,коли будуть ухвалені реформи. Є порушення строків затвердження регіональних планів, відсутність якісних статистичних даних, на підставі чого би такі регіональні плани можна було розробити і спрогнозувати. Зокрема, яким чином організувати систему управління відходами на рівні області. Бо відсутній державний екологічний контроль, зокрема, в зв’язку з військовим станом.
Всі регіональні плани проходять обговорення з громадськістю, і люди можуть на них впливати. Голова Ukraine Support Team (UST) співзасновниця громадської організації “ReThink” Олена Колтик радить при ознайомленні з проєктом звернути увагу, чи є розрахунок запропонованих технологічних рішень, чи є вплив на тариф для споживача. Вона зазначає, що навіть ті проєкти, які зараз затверджені, досить низької якості. На ці проєкти не прийдуть інвестори та не побудують сміттєпереробні заводи. В деяких випадках бажане видається за дійсне, пишуться масштабні проєкти, в яких не вказано, як система переробки відходів працюватиме, скільки кінцевий споживач за всі пропозиції повинен заплатити.
«Якщо ми пропонуємо технології в країні, де ми не зможемо за це заплатити, вони ніколи не будуть реалізовані. Це все міфи та фантазії. Пам’ятаю, показують нам проєкт в Мигії на Миколаївщині з поясненням, що в природоохоронній зоні буде будуватися сміттєспалювальний завод. А чи є в Мигії кількість відходів на сміттєспалювальний завод? В умовах, коли Київ не може для себе таку інфраструктуру створити. Хоча там, відходів якраз вистачає на сміттєпереробний завод, але будівництво дуже дороге. По факту, в план вписується те, що релізувати ніколи не вийде», – зауважує Олена Колтик.
Чотири роки тому було прийнято новий «Закон України про управління відходами», який набрав чинності в липні 2023 року. Це рамковий закон, який визначає фактично ключові принципи та засади щодо цієї галузі. Зокрема, яким чином має виглядати наша майбутня система управління відходами. Однак ця система є дуже широкою, і вона включає не тільки побутові, але й всі інші промислові відходи, небезпечні медичні відходи і т.д.
На виконання цього закону з 2022 року було прийнято п’ятнадцять постанов Кабінету Міністрів, шість наказів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, один наказ нового Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства і п’ять наказів Міністерства розвитку громад. Навіть в цифрах нормативно-правового регулювання можна скласти картину, наскільки ця реформа є широкою і складною. При тому, що це ще не все законодавство, яке нам необхідне для того, аби перейти від теперішньої моделі управління відходами до європейської.
На початку квітня 2026 року в нас була затверджена Національна програма адаптації українського законодавства до права Європейського Союзу, так званий «acquis ЄС». Вона передбачає запровадження майже двох тисяч європейських правових норм, розділених за кількома групами. Повноцінна імплементація більшості завдань має завершитись у 2027 році. Програма стосується всього законодавства, не лише екологічного і не лише в сфері управління відходами. Цей документ актуалізує і заміняє додатки Угоди про асоціацію. Бо коли в 2014 році угода про асоціацію була підписана, то законодавство ЄС було одне, а наразі інше. Україні теж потрібно враховувати ці нюанси.
«Протягом року з моменту затвердження нашого Національного плану управління відходами кожна область повинна була розробити та затвердити свій план, тобто до кінця 2025 року. Але області не встигли розробити і затвердити такі регіональні плани. І станом на зараз, на кінець березня 2026 року, лише дев’ять областей мають нові регіональні плани управління відходами. Це Запорізька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Кіровоградська, Херсонська, Черкаська, Чернігівська і Полтавська. Інші області, Рівненська, Одеська та Волинська мають проєкти на основі старого Національного плану. А більшість регіонів взагалі не створювали такі ініціативи, що за затримує в тому числі і розроблення місцевих планів управління відходами», – зауважує експертка міжнародної благодійної організації «Екологія.Право.Людина» Марта Панькевич.
За її словами, існує багато проблем, які гальмують євроінтеграційні процеси в сфері управління відходами в Україні. Першою є ліквідація Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. У липні минулого року Міністерство було ліквідоване і об’єднане з Міністерством економіки та Міністерством сільського господарства. Це перевело фокус захисту довкілля на іншу частину, на захист аграрного сектору, розвиток економіки, що послаблює екологічну складову. Друга проблема полягає у відсутності восьми законів, які ще мають бути прийняті та запровадять принцип розширеної відповідальності виробника. Також спостерігається відкат запровадження реформ в тих галузях, де вони працювали недовгий час.
Українську систему управління відходами в Україні ми фактично успадкували з часів Радянського Союзу. Вона є застарілою та потребує реформування. І в 2014 році, відколи була підписана Угода про асоціацію і взято курс на європейську інтеграцію, Україна зобов’язалася адаптувати своє законодавство, зокрема ті положення, які регулюють процеси управління відходами, до європейських норм. Повномасштабна війна додатково перешкоджає цим процесам, але й без них вистачає проблем, які ще потрібно вирішити.
Наталя Шевчук
