Другий рік повномасштабного вторгнення українські Сили оборони захищають Одещину від російського агресора, а місцева медіаспільнота – від його фейків, маніпуляційних наративів та пропаганди. На цей час вже сформувалася тісна взаємодія між військовими та журналістами, але через двоякі формулювання у законах, наказах та міжвідомчих меморандумах, цей зв’язок ґрунтується, у першу чергу, на горизонтальних рівнях та довірі.
Цього року все більше місцевих журналістів переводилися та мобілізувалися до військових підрозділів. Одеські медійники вступали як до бойових, так і тилових підрозділів ЗСУ, в тому числі, в чині пресофіцерів бригад. З власних джерел автору цього огляду відомо про кілька місцевих журналістів, що станом на грудень 2023 року знаходяться в процесі медогляду перед зарахуванням до армії.
Попри те, що інформаційний простір втримався, Одещина зазнала непоправних втрат: у боях за Україну загинули одеський журналіст, письменник, ресторатор Ігор Терьохін, який з перших днів війни вступив до лав тероборони, та Максим Мединський, випускник Інституту журналістики КНУ, який опікувався комунікаціями, зокрема, в Міністерстві інфраструктури України та Центрі досліджень енергетики.
У липні 2023 року зазнав важкого поранення офіцер служби зв’язків з громадськістю 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського Іван Капсамун, уродженець села Виноградівка на Одещині. Як розповів постраждалий представнику ІМІ в Одеській області, того дня він супроводжував групу українських журналістів на звільнених під час останніх контрнаступальних дій територіях.
На цей час з неофіційних джерел відомо також про кілька випадків обстрілів одеських журналістів під час виконання редакційних завдань у місцях провадження бойових дій на півдні України, проте ці повідомлення не були офіційно оприлюднені, тому що журналісти не хотіли повідомляти про таке своїм близьким людям.
Протягом 2023 року ми зафіксували три випадки порушення прав журналістів, відповідальність за які лежить на українській стороні. Два з цих епізодів пов’язані з обмеженням доступу журналістів до адміністративних приміщень, наприклад, до міської ради, та перешкодами в отриманні публічної інформації. Одне порушення пов’язано із побиттям головреда газети “Вісті Ананьївщини” Володимира Сєдова, що пов’язав цей напад зі своєю професійною діяльністю. За цим фактом Нацполіція Одеської області відкрила кримінальне провадження за статтею “Погроза або насильство щодо журналіста”.
За цією ж статтею, починаючи з листопада 2023 року, розслідується справа про побиття керівниці інформаційного агентства “Чорноморська громада” Ганни Хлистун та її оператора Валентина Ткачука. Напад трапився під час роботи над журналістським розслідуванням, яку журналісти виконували ще у березні 2022 року. Через суспільний резонанс, активну позицію журналістки та звернення ІМІ до поліції справу перекваліфікували з «хуліганства» на перешкоджання професійній діяльності журналістів. Нагадаємо, що у 2022 році було зафіксовано 6 випадків порушення прав ЗМІ, а у довоєнному 2021 році ці показники сягали 12 випадків, що у чотири рази більше ніж цьогоріч. Але зменшення нападів, скоріше за все, відбулося не через підвищення рівня безпеки у регіоні, а через суттєве скорочення медіаринку.
На цей час в Одесі в обмеженому форматі функціонують лише 4 з приблизно 15 інформаційних телеканалів, які мовили до війни. Не зупиняли свої ефіри лише Перший міський телеканал, ТРК “Град”, 7 канал (робив перерву на кілька місяців) та “Суспільне Одеса”. Фактично припинили мовлення телеканали “Репортер”, “ГЛАС/ПЛЮС” та “Одеса.Лайф”, який запустився 2020 року. Нагадаємо, що ще один відомий місцевий телеканал, “Думська ТБ”, зупинив випуск власного контенту за місяць до війни. У жовтні 2023 року стало відомо, що новим власником його хвилі став засновник інтернет-видання “Апостроф” та телеканалу “Апостроф TV” Василь Філіпчук. Трохи раніше був виставлений на продаж один з ветеранів місцевого інфопростору телеканал “Круг”, який до цього часу залишається в ефірі, крутить “по колу” фільми та інколи записує комерційні програми під замовників. Інші місцеві телеканали ретранслюють марафон.
У 2023 році на плаву залишилися лише ті друковані видання, які мають сторонню підтримку. За деякими даними, обласна влада підтримує “Одеські вісті”, “Чорноморські новини” та “Вечірню Одесу”, але й ті скоротили кількість виходів до щотижневих.
Газета “Порто-франко”, незалежне видання, змушена була тимчасово припинити вихід. Редакція існувала коштом передплати, продажу та реклами. Зараз вартість друку та тарифи на продаж роблять випуски збитковими. Тим більше, що впала платоспроможність цільової аудиторії, а це, переважно, старші люди. Продовжує випуск своїх газет інформаційна агенція Центр медіа (видання “Одеське життя”, “На пенсії” та інші). Ця агенція є частиною мережі Української асоціації видавців періодичної преси, вона разом з асоціацію бере участь у різних програмах підтримки медіа.
У регіонах триває видавання лише кількох гіперлокальних газет – “Народна трибуна” (м. Балта), “Хлібороб” (м. Любашівка), “Єдність” (смт Велика Михайлівка).
Станом на грудень 2023 року більшість місцевих онлайнових медіа продовжили працювати. «Величезною проблемою стало фінансування: незалежні видання втратили доходи від реклами. Але в “Odesa.Online”, наприклад, команда готова була працювала взагалі без зарплати, – згадує головредка видання Віталіна Пухир. – Ми розуміли, що маємо виконувати свій професійний обов’язок, і жоден з нас не покинув місце роботи. Вижити допомогло фінансування від кількох фондів, деякі журналісти отримували грантові стипендії”. За її словами, цього року питання фінансового виживання залишається відкритим, але потроху відновлюється рекламний ринок, і в редакції сподіваються, що знову отримають фінансову допомогу від міжнародних медійних організацій. “До війни ми взагалі не брали участь у цих конкурсах. Завдяки допомозі кількох фондів отримали генератор, зарядну станцію та потужні повербанки. Раніше також отримали “старлінк” та супутникові телефони. Тому зараз можемо працювати за будь-яких умов», – розповіда редакторка.
Як відомо з приватних бесід, кореспонденти регіональних онлайнових медіа вже досить давно мають урізані гонорари. «Після початку повномасштабного вторгнення багато ЗМІ в Одесі припинили свою роботу. Але навіть ті, що залишилися, скоротили зарплати працівникам, тому люди шукають підробітки, змінюють сфери, – розповідає Марія Шевчук, редакторка видання “Інформер”. – У мене відчуття, що ми зараз стабільно стоїмо на дні та не можемо відштовхнутися. Вистояли, думаю, завдяки своїй працездатності та бажанню щось робити. Всі, кого знаю, працювали 24/7».
Практично зникло в Одесі комерційне радіо. На сьогодні в ефірі залишилося лише дві хвилі – Перше міське радіо з власні програми, та Просто радіо, яке транслює музику та рекламу. Працює державне мовлення. Зазначимо, що в найбільш кризові дні вимкнення електрики в Одесі та області у січні 2023 року саме державне радіо виконувало функції критичного інформування населення. ІМІ своїми зверненнями до ОВА також відіграв свою роль у тому, щоб зберегти радіомовлення: воно не переривалося під час масованих ракетних обстрілів та тривалого знеструмлення регіону, як це було наприкінці листопада 2022 року, коли протягом кількох годин у місті був відсутній мобільний зв’язок, інтернет, ТБ та радіосигнал. Втім, питання роботи комерційних хвиль під час блекаутів так і не було вирішено через енергомісткість ретрансляторів та потужностей генераторів до них, яких вистачає лише на трансляцію державних хвилей.
На кінець 2023 року одеські журналісти, з якими довелося спілкуватися, у пошуках інтернету вже не шукають адреси “пунктів незламності”. В Одесі запустилися низка проєктів, головною метою яких є підтримка ЗМІ за таких умов.
Один з них – журналістський хаб ІМІ “Медіабаза Одеса / Херсон”, де присутня спеціальна акумуляторна установка, яка на тривалий час забезпечує освітлення та інтернет, обладнані робочі місця для журналістів з можливістю зарядити свої робочі пристрої від зарядних станцій. Також за координації ІМІ та інших медійних організацій низка місцевих редакцій отримали генератори, зарядні станції, повербанки, старлінки. Зазначимо, що протягом 2022-2023 років за посередництва регіонального представника ІМІ в Одеській області кілька десятків місцевих журналістів отримали індивідуальні комплекти захисту (бронежилет та каски). Також у постійне користування роздано десятки аптечок, павербанків, супутникових телефонів, турнікетів, кілька старлінків та інше необхідне журналістам під час війни обладнання. Кілька комплектів захисної амуніції підготовлено для тимчасового користування для роботи в місцях підвищеної небезпеки. Ними вже скористалися понад 100 разів, а серед користувачів були кореспонденти іноземних ЗМІ з країн ЄС.
За 2023 рік «Медіабаза Одеса.Херсон» провела більше 30 освітніх заходів для 400 учасників: від тактичної медицини до вебінарів для студентів з медійної грамотності. За весь рік заю надав приблизно тисячу послуг (консультації, виділення робочого місця, використання приміщення для інтерв’ю/запису програми тощо).
Однак чисельність “клієнтів” Медіабази все ж таки поступово скорочується: за час війни вже понад 200 регіональних медіа припинили свою діяльність в Україні. У цьому переліку присутні й ЗМІ Одещини (біля 10 таких прикладів). Протягом 2023 року нові медійні проєкти не запускалися. Журналісти поступово мігрують з міста до інших регіонів країни або взагалі за кордон. Їхня частка не така велика, як у регіонах, де відбуваються активні бойові дії. Проте війна й соціально-економічна ситуація в країні повністю переформатували місцевий медіапростір.
Для того, щоб зрозуміти стан медіаспільноти після двох рік війни «Медіабаза Одеса.Херсон» спільно з партнерами 22 грудня організувала на базі Media Centre Ukraine–Odesa конференцію південноукраїнських медіа “Blackout Odesa Conference”. Як розповів представнику ІМІ в Одеській області головний редактор Media Centre Ukraine–Odesa Михайло Штекель, головна мета конференції зробити своєрідну перекличку місцевої медіаспільноти.
“Ми хотіли зрозуміти, про що пишуть місцеві журналісти, а про що, на жаль, не можуть чи не встигають. Повномасштабний етап війни триває майже два роки, і за цей час і журналісти, і медіа пройшли великий шлях – дехто знайшов себе в новій реальності, а дехто опинився на узбіччі. Наша ціль – зібрати разом тих, хто якісно працює на півдні, та знайти шляхи розвитку та подальшої роботи”, – розповів Штекель.
Значну увагу організатори приділили міжнародним та українським донорським організаціям, що розповіли про свої плани та програми підтримки регіональних журналістів. Практично всі ці організації (Internews, Deutsche Welle тощо) запланували різні конкурси та проєкти, що дозволять місцевим медійникам отримати додаткове фінансування та пережити 2024 рік. Але більшість учасників конференції погодилися з тим, що розраховувати необхідно на свої зусилля та розвиток комерційного сегменту.
Значна чисельність журналістів, які володіють іноземними мовами, продовжили працювати з іноземними знімальними групами, надаючи послуги супроводу (фіксери). Але практично всі, з ким довелося розмовляти, підтвердили зниження зацікавленості до України восени 2023 року. Воєнні кореспонденти-іноземці покинули Україну та перебралися до Ізраїлю, де відбувається антитерористична операція ЦАХАЛу.
Зазначимо, що на цей час правовий статус фіксерів не закріплений, на них не поширюються страхові поліси, а іноземці не зацікавлені в підписанні офіційних угод. Зазначимо, що серед фіксерів є багато фахівців суміжних сфер, не пов’язаних зі ЗМІ, наприклад, викладачі та перекладачі. Місцеві громадські організації, наприклад Інститут політичної інформації, проводили тренінги з підготовки фіксерів до роботи з іноземними знімальними групами ще навесні 2022 року.
Як зазначає Артур Чупригін, фіксер, перекладач The Times та De Morgen, проблем у цивільному спектрі висвітлення подій зовсім немає – загалом влада йде назустріч. “А от щодо взаємодії з військовими – виникають проблеми. Часто буває, що не вистачає пресофіцерів та іноді ніхто взагалі не бере слухавку або не відповідають на повідомлення. Ще пресофіцери іноді працюють замість фіксерів, думаючи, що вони знають ліпше, що потрібно нам як інформаційній агенції. Втім це випадки поодинокі. Вважаю, що нашу діяльність необхідно максимально підтримувати. Наприклад, я співпрацював з італійською газетою “Corriere della Serra” в той момент, коли вони готували матеріали напередодні першого виступу Зеленського в італійському парламенті. Газета користується особливою увагою парламентарів та держслужбовців, і це взагалі питання національної безпеки”, — розповів Артур Чупригін.
У 2023 році медійний ринок Одещини пройшов найважчий етап «шокової терапії». Залишилися ті, що змогли пристосуватися до нових умов, змінили свої пріоритети та погляди на медійний бізнес, навчилися працювати з міжнародними організаціями та фундаціями. В бюджетах ЗМІ збільшилася частка грантових коштів, при цьому вже відновилася тенденція до повернення й рекламних замовників. Загалом далі 2024 року ніхто з опитаних журналістів наразі не планує. Здається, це не дуже гарний показник. Але все оцінюється у порівнянні, бо у 2022 році горизонт планування у більшості редакцій був один місяць. Оптимістично виглядає й останнє дослідження ІМІ від листопада 2023 року, де, попри війну, політична активізація на всеукраїнському рівні вплинула й на одеський інформаційний простір — за останні пів року одеські медіа збільшили вдвічі частку політичних новин — з 4% у березні цього року до 8% у листопаді.
Вочевидь, це дуже далеко від довоєнних показників, але все ж таки є певні тенденції до відлиги та активізації громадсько-політичного життя, і це позитивно відіб’ється на інфопросторі та рекламному ринку регіону.
Павло Колотвін, регіональний представник Інституту масової інформації в Одеській області.
Photo by Sam McGhee on Unsplash
