Чорне море не прощає образ і вимагатиме компенсації

Одесити кажуть, що цього року росія вкрала  у них не лише мир та спокій, а ще й море. Про який нормальний  курортний сезон можна говорити, коли з неба  будь-якої хвилини може прилетіти ракета, а морські хвилі – прибити до берега російську міну?  Звичайно, окремі відчайдухи не здавалися та ігнорували всі застереження, але й смертельні випадки від підривів були не поодинокими.

Чорне море  – одна з опор у житті та економіці нашого регіону. Це не тільки  туристична перлина,  шлях для зернових караванів та сонячний літній відпочинок. Це ще й величезний природничий світ, у збереженні якого має  бути зацікавлене все людство. Натомість ми весь час дізнаємося про згубні  наслідки, які несе  екології військова агресія рф.

Україна ретельно документує всі військові злочини сусідньої країни-загарбниці. Потребуватиме своїх репарацій і Чорне море. Докладніше про цю тему ми поспілкувалися з  директором Українського наукового центру екології моря Віктором Коморіним.

«Хочеш розсмішити бога – розкажи йому про свої плани?»  На жаль, буває і так.  У 2022-му році  працівники УНЦЕМ, розташованого в Одесі, планували дуже багато справ. Зокрема – здійснити кілька наукових дослідницьких виходів у море відповідно до Програми  природоохоронного моніторингу морських вод України (ухваленої Міндовкілля на початку січня та загалом Морської природоохоронної стратегії  України.

В Одеському порту вже стояло науково-дослідне судно, подароване  нашій державі  Бельгією. Колишня «Belgica»  отримала нову назву – Борис Александров, на честь екс- директора Інституту морської біології НАН України, який трагічно загинув під час пожежі у 2019-му.

Після низки технічних  та  документальних заходів (дотримання норм  національного законодавста та Правил регістру судноплавства) судно було готове до подорожей, – розповів Віктор Коморін. – Першу експедицію із дослідження  північно-західного шельфу та доступних  відкритих  ділянок Чорного моря  планували  у березні-квітні, згодом – на початку літа  та н початку осені. Окремо збиралися досліджувати  Азовське море. Але від 24 лютого всі плани різко змінилися.

Почну з того, що у зв’язку із військовим станом 34,5 млн гривень передбаченого державою фінансування були перераховані ЗСУ.  В зв`язку з цим виникли певні проблеми –  наприклад утриманням згаданого вже судна Борис Александров на стоянці. Але нам пощастило домовитися з керівництвом Одеського порту, що з боргами будемо розбиратися вже після завершення військових дій.

Зарплатню працівники (а їх у нас 110) продовжували отримувати, але про якусь наукову роботу годі було говорити, адже у експедицію ми вийти не можемо. Та, враховуючи тісні зв`язки з європейськими колегами, кілька наших дівчат-співробітниць побувала на тренінгах у лабораторіях Італії, Франції, Болгарії, Молдови та  Румунії.

Декому поміч пропонували самі партнери, хтось розшукував грантові програми самостійно. Як правило, такий контракт розрахований на три місяці, тож хтось вже повертається, а хтось тільки вирушає за кордон. Програми, в яких вони брали участь, досить різноманітні. Це, наприклад, вивчення біології китоподібних,  дослідження  фітопланктону, питання з  перевищенням кількості біогенних речовин у воді, що призводить до дефіциту кисню та масової загибелі риби …

Що стосується фахівців, які залишилися на батьківщині, то в нас теж є свої завдання. Одразу скажу, що на початку весни на рівні Держекоінспекції України було створено оперативний штаб для оцінки збитків, які завдані   навколишньому природному середовищу України в результаті воєнних дій. Є кілька підгруп. Я очолюю ту, що стосується морського довкілля. І зараз ми зайняті  розробкою нової методології, яка дозволить розрахувати збитки по завданій шкоді.

Ті методики, які існували раніше, просто не пристосовані до нинішньої ситуації – війни. Там прораховуються  аварійні розливи нафти в мирний час, скид забруднюючих речовин від очисних споруд тощо. Зараз масштаби та загрози дещо інші.

Після відпрацювання нової методики  Україна зможе обгрунтовано розрахувати завдані збитки. Після завершення війни – подати у Міжнародний суд та отримати компенсації . Росія має оплатити ці збитки.

Наприклад, не сприяла екологічній стабільності загибель крейсера Москва  та деяких інших суден біля острову Змійний. Ще одне потенційно загрозливе питання – чутки про резервуари Азовсталі, які утримували речовини, відпрацьовані при процесах обробки металу. Вони досить токсичні навіть у малій концентрації та  могли потрапити у води Азовського моря.

На жаль  поки ми не можемо ні підтвердити,  ні спростувати цю інформацію. Потрібно поїхати та відібрати проби  води, але наразі це неможливо” – розповідає експерт.

Окремо необхідно зазначити, що велику роль у цій моніторинговій роботі  відграє супутникова інформація від NASA.  Загибель судна, збиті літаки чи ракети, нафтові плями на поверхні моря – все це прекрасно фіксується. Загалом міжнародні організації, платформи, бібліотеки надають зараз українським ученим дуже широку підтримку. Раніше була можливість користуватися частиною сервісів безкоштовно, частиною –  платно. Зараз практично все у вільному доступі.

Війна  серйозно перекроїла частину наших планів. Наприклад за одним з проєктів  EMBLAS  Україна мала отримати  високоточне хімічне обладнання вартістю близько 1 млн доларів. Фінансування здійснювалося ЄС спільно з  UNDP. Зараз цей напрямок проєкту з очевидних причин завис. Тут і військові загрози, і проблеми логістики-доставки, і необхідність викликати міжнародних експертів для налаштування (в Україні фахівців такого класу просто немає).

Але з іншими міжнародними проєктами в рамках програми Горизонт-2020 ми все ще працюємо. Це, наприклад, Emodnet-biology  ConnectBlackSea, Bridgeblackseaвідзначає Віктор Коморін.

 За словами спеціаліста, Еmodnet-biology – це розблокування даних про морське біорізноманіття Європи. Портал біологічних даних EMODnet надає вільний доступ до даних про часовий і просторовий розподіл морських видів і ознак видів з усіх європейських регіональних морів. EMODnet Biology є частиною фінансованої ЄС Європейської мережі морських спостережень і даних і побудована на основі Всесвітнього реєстру морських видів і Європейської інформаційної системи біорізноманіття океану.

Це дозволяє українським фахівцям тісніше  вливатися в загальноєвропейський науковий процес.

Розповідати можна дуже багато, але більшість з цього – досить вузькоспеціалізовані речі. Та я переконаний, що наша робота матиме величезне значення для подальшого  відродження Чорного моря”.

Автор – Наталя Шевчук.