Одеські журналісти про основні виклики: фінанси, збереження команди і обмеження на інформацію

За три місяці війни вже понад 100 регіональних медіа припинили свою діяльність в Україні. У цьому переліку присутні і ЗМІ Одещини. Їхня частка не така велика як у регіонах, де відбуваються активні бойові дії. Проте війна й соціально-економічна ситуація в країні повністю переформатували місцевий медіапростір.

Особливо вона позначилася на регіональному телебаченні та газетах. Продюсерка одеського 7 каналу Олена Ротарі зазначає, що, фактично з першого дня повномасштабного вторгнення, одеські регіональні телеканали перейшли на мовлення загальнонаціонального марафону, а політики та бізнесмени, які здебільшого є власниками телеканалів в Одесі, вирішили мінімізувати свої витрати на медіа та перенаправити всю допомогу на ЗСУ. 

«Більшість місцевих тележурналістів та відеооператорів стали співпрацювати з іноземними колегами як фіксери (супровідник). Інша частина кореспондентів перейшла на роботу до різних волонтерських штабів, які допомагають внутрішнім переселенцям та військовослужбовцям», — розповіла регіональному представникові ІМІ в Одеській області Олена Ротарі. 

Головред Першого міського телеканалу Віталій Мілевич вважає, що війна збільшила кількість роботи в місцевих медійників, оскільки щоденно з’являється багато важливих подій і присутній великий попит на інформацію в громаді: «З іншого боку, наявні великі проблеми з фінансуванням у всіх медіа, особливо в локальних. За моєю інформацією, за час повномасштабної війни більшість одеських телеканалів припинили або майже припинили свою роботу. Ми намагаємося триматися, але також були вимушені змінити сітку та призупинити виробництво низки проєктів», —  розповів він.

Заступник редактора одеської газети «Порто-франко» Олександр Галяс розповів, що війна суттєво вплинула на газетний ринок Одеси — на плаву залишилися лише ті видання, які мають сторонню підтримку. «Облрада підтримує (явно чи неявно) «Одеські вісті», «Чорноморські новини», «Вечернюю Одессу», але й ті скоротили кількість виходів до щотижневика. Газета «Слово» виходить лише в онлайн-форматі. Газета «Порто-франко» — незалежне видання — змушена була тимчасово припинити вихід. Редакція існує коштом передплати, продажу та реклами. Зараз вартість друку та тарифи на продаж робить випуски збитковими. Тим більше, що впала платоспроможність цільової аудиторії, а це переважно люди віком 50+ з вищою чи середньою спеціальною освітою. Фінансова проблема є фактично єдиною, яка заважає відновленню випуску газети», — каже Олександр Галяс.

Проблеми з фінансами помічає й кореспондент та представник «Радіо Свобода» в Одесі Михайло Штекель. На думку журналіста, одеські медіа опинилися в складній ситуації з початком повномасштабного вторгнення. Деякі телеканали та сайти були закриті, інші скоротили журналістів та фотографів. Але водночас викрилися проблеми з розумінням журналістських стандартів в умовах війни.

«Журналістам часто не вистачає навичок та інформації у висвітленні воєнних тем. Наприклад, кореспонденти запитують на похоронах друзів загиблих, які тепер у тих плани на майбутнє. Мало хто з журналістів спробував виїжджати з Одеси на передову, за Миколаїв. Багато одеських журналістів почали працювати фіксерами, допомагати іноземним журналістам висвітлювати війну в Україні. Це великий плюс — можна навчитися незалежній журналістиці. На жаль, специфіка роботи з іноземцями часто не передбачає часу навчання», — вважає Михайло Штекель.

Як відомо з приватних бесід, кореспонденти регіональних онлайн-медіа вже працюють в умовах урізаних гонорарів. Хоча радше існують на ентузіазмі, наголошує керівник проєкту «Одеса.Онлайн» Вадим Тютюкін.

«Зазначу, що виживають ЗМІ, які не мають єдиного «господаря», а фінансування відбувалося з різних джерел. Зокрема, нашому ресурсу одне з джерел продовжує надавати сильно урізану допомогу, але це дає змогу залишатися на плаву. Щодо перспектив одеських ЗМІ, що залишилися на сьогодні в робочому режимі, прогнозувати складно. Можу впевнено сказати про наш ресурс — зараз ми працюємо в режимі 24/7, і, навіть, якщо фінансування зовсім зникне, весь колектив висловив готовність працювати на волонтерських засадах. Так що Odessa.Online працює для Перемоги, до Перемоги й буде працювати після Перемоги», — розповів Вадим Тютюкін.

Всупереч зменшенню чисельності реклами та обмеження фінансування через війну продовжують працювати в інтересах суспільства й гіперлокальні медіа, зокрема, такі як «Біляївка сіті», «Ми поки що працюємо, бо усвідомлюємо всю важливість нашої роботи зараз. І бачимо це в цифрах. У лютому нас читали 35000 читачів, наразі 129000, і ця цифра щоразу зростає, — описує ситуацію головна редакторка цього медіа Галина Халимоник. — Необхідно зберегти команду, забезпечити її ресурсами для роботи, глобалізуватися, але поки що ми шукаємо візію, як це має бути — у плані побудови спільноти. Адже ми були виключно гіперлокальним сайтом, тепер пишемо більше про південну частину країни, про досвід мешканців у виживанні та боротьбі. План на майбутнє — виграти війну та зайнятися розвитком медіа, яке почали розвивати до 24 лютого — Open.Дністер».

Поділився з нами своїми планами й Віталій Мілевич, головред Першого міського телеканалу. Хоча й зазначив, що важко будувати якусь стратегію розвитку за таких умов, тож, плани дуже прості — вижити та бути максимально корисними глядачам.

 «Раніше ми не дуже цікавилися грантами, зараз готуємо заявки на декілька», — розповів він. Олександр Галяс, заступник редактора газети “Порто-франко”, та його команда також шукають допомоги в донорів. За його словами, маючи фінансову підтримку, редакція могла б відновити вихід видання, щоби через шість місяців вийти на рівень самоокупності. Згадує про надію на різні міжнародні організації й Вадим Тютюкін, керівник проекту «Одеса.Онлайн»: «Є надія на фонди, які підтримують медіа. Вони нас уже підтримали технічно — забезпечили супутниковим інтернетом, телефоном та захисною амуніцією для роботи в гарячих точках (було передано ІМІ, — прим. автора)».

У продюсерки Олени Ротарі трохи песимістичне бачення журналістики в Одесі. «Сьогодні складно передбачити, чи бізнесмени і політики після перемоги України фінансуватимуть регіональні канали. Швидше за все, одеським телевізійним журналістам доведеться піти в інтернет або освоювати нову професію», — вважає вона.

Серед важливих проблем наразі відмічається й ускладнена комунікація з військовими та державними органами влади. Михайло Штекель, корреспондент Радіо Свобода, зазначає, що зворотний зв’язок відбуваються нестабільно. «В останні кілька тижнів пресцентр оперативно повідомляє про бомбування, але відмовляє в праві знімати на місці влучення (як передбачає меморандум між міністерствами оборони, інформаційної політики та журналістами) до того ж, владою та деякими журналістами робляться зусилля подолати телеграм-канали, які публікують фото та відео одразу після влучень. Саме їхні дописи починають розповсюджувати одесити, не одержуючи оперативної інформації про те, що сталося від офіційних джерел та українських ЗМІ», — розповідає журналіст.

Попри численні виклики місцеві журналісти намагаються знаходити нові формати та встановлювати більш тісні взаємозв’язки зі своєю аудиторією. «У людей дуже великий попит на отримання інформації «тут і зараз», тож телеканали мають ще більше уваги приділяти соцмережам, особливо Телеграму, а також прямим включенням із місця подій, — вважає Віталій Мілевич. — З початку повномасштабного вторгнення Росії більшість контенту телеканалу так чи інакше пов’язано з війною. Ми запустили кілька тематичних проєктів, а також щоденні прямі ефіри з гостями в студії і включеннями з інших регіонів України та з-за кордону, де інформуємо про ситуацію в країні, аналізуємо гарячі теми й боремося з російською пропагандою. Як можемо, допомагаємо на інформаційному фронті та віримо в нашу перемогу».

Олександр Галяс, своєю чергою, зазначає, що «нашою фішкою» має стати висвітлення роботи галузей, які входять до сфери «Економіка турботи (Care Economy)» — актуальна світова тема, якій в Україні поки що майже не приділяється уваги. «Крім того, плануємо створити «молодіжну редакцію» з юних авторів, які будуть готувати спеціальні випуски для школярів та молоді, у т.ч. у соцмережах», — поділився планами редактор.

Зосередитися на темі відбудови країни планує й «Біляївка сіті», яке очолює Галина Халимоник. Також серед основних тем у їхнього колективу наразі війна та пов’язані з нею життя жінок, дітей та волонтерів, а на майбутнє — туризм, екологія, біорізноманіття регіону.

Наперекір війні, усі місцеві журналісти та головреди, з якими ми спілкувалися, вірять у майбутнє країни та одеської журналістики. У кожного з них свої погляди, але їх об’єднує головне — віра в значні перспективи розвитку регіонального медіасередовища та аудиторії в післявоєнні часи.