Офіційна дезінформація. Прес-релізи про коронавірус в Одесі потребують додаткової перевірки

«Минулого тижня (коментар надавався на початку квітня. – Ред.) Одеська міська рада на своєму сайті давала інформацію, що хворих на COVID-2019 у важкому стані нема. Потім з’явилася інформація, що таких – троє, а на сайті міськради новину того ж дня, але ранкову, трохи виправили, прибравши інформацію про те, що у важкому стані нікого нема. Я, щоправда, скріншот “до” не зробила, але ж я й не слідчий – за всіма стежити та безкінечно робити скріни офіційних сайтів, – розповідає про особливості комунікації з владою місцева журналістка, редакторка видання “ІзбірКом” Євгенія Генова. – А от обласний департамент охорони здоров’я у ті самі дні наполягав на тому, що пацієнтів у важкому стані немає. Тільки середньої важкості. А ви кажете, журналісти щось не так зрозуміли та все перекрутили».

Даний приклад – типова ситуація з інформуванням про епідеміологічну ситуацію в регіоні. Журналісти використовують офіційні прес-релізи та коментарі відповідальних осіб, роблять свої матеріали, а потім отримують шквал критики за публікацію неточної інформації. Хоча ж безпосередньо її розповсюдили самі держслужбовці. Проте читачі не бажають розбиратися в нюансах: вони постійно одержують з місцевих видань розбіжну інформацію про перебіг хвороби та перестають довіряти новинам.

«Головна проблема комунікації з боку місцевої влади – відсутність узгодженості між різними рівнями та представниками влади. На жаль, політика поки перемагає голос розуму. Наприклад, у нас є обласний штаб, міський штаб, штаб бізнесменів і волонтерів. При цьому дані, які вони публікують, можуть відрізнятися і один від одного, і від даних МОЗ. При складнішій ситуації це може призвести до дуже серйозних проблем. І кількість лікарів, що захворіли в Україні, вже є першою ознакою», – вважає координатор місцевого Центру публічних розслідувань журналіст Валерій Болган.

Слід зазначити, що новин про коронавірусну інфекцію в Одеській області доволі багато. 23% повідомлень з проаналізованих одеських онлайн-ЗМІ стосуються хвороби, яка поширюється світом, та ситуації, що склалася внаслідок карантинних заходів у регіоні. Такі дані були отримані у межах вибіркового аналізу п’яти одеських новинних веб-сайтів, який з 6 по 10 квітня 2020 року провів Інститут масової інформації (ІМІ). Загалом були проаналізовані 750 повідомлень. З’ясувалося, що в середньому 75% новин про коронавірусну інфекцію ґрунтувалися на офіційних повідомленнях.

Головним позитивним висновком цього дослідження стало конструктивна спрямованість, обережність та максимальна неупередженість журналістів щодо новин про новий вірус. Існують лише поодинокі приклади занадто емоційного забарвлення та зайвих за даних обставин здогадів. Загальна кількість таких новин – не більше відсотка. Окремо аналізувалися основні спікери в новинах про коронавірус. Варто зазначити, що посилання на неавторитетних спікерів за час моніторингу не зафіксовано. Кількість матеріалів з ознаками виконання замовлення не перевищила 1%, що підтверджує спостереження про відповідальну позицію місцевих журналістів щодо новин про інфекцію.

Тобто в такому випадку виникає дивна ситуація, коли місцеві журналісти намагаються «грати за встановленими правилами» та публікувати лише перевірену офіційну інформацію, але збої в комунікації між різними державними інституціями призводять до того, що журналісти всякчас потрапляють у ніякове становище.

«На брифінгу в. о. директора обласного департаменту охорони здоров’я цілком чітко сказала, що в області одужали від коронавірусної інфекції 20 пацієнтів. За кілька секунд виправилася: 2. Таку помилку чисто по-людськи я можу пояснити хвилюванням і відсутністю досвіду говорити перед камерами: це дійсно важко попервах, – розповідає про ще один випадок зі свого досвіду Євгенія Генова. – Та вже наступного дня у прес-службі пояснили: немає даних про тих, хто одужав, це не остаточно, ще триває перевірка. І тут уже на нерви не спишеш: якщо ці дані не остаточні, то їх або взагалі не озвучуйте, або так і кажіть: попередньо».

Слід зазначити, що кількість новин про розповсюдження хвороби в Одеській області зростає. За даними Інституту масової інформації, в березні 15% повідомлень стосувалися інформації про коронавірусну інфекцію. Як уже згадувалося, за попередніми даними, у квітні цей показник зріс до 23%. Звісно, за цей період збільшилася й кількість недужих: очевидно, що з активізацією хвороби відбувається і збільшенням кількості звісток про неї. Але замість того, щоб максимально публічно спілкуватися з громадою та медіа, місцеві держслужбовці обрали інший варіант комунікації та повідходили у підпілля.

За словами головреда видання «УСІ» Ольги Баклаженко, наявна серйозна проблема нестачі інформації про реальний стан справ, зокрема кількості медобладнання, засобів захисту тощо. «Ми бачимо системну різницю між тим, що кажуть на місцях у лікарні та тим, що звітують чиновники. Є мої дані, що дефіцит приховують – як місто, так і область. Ще у міста й області регулярно різні дані», – розповідає Ольга Баклаженко. Мало того, за словами журналістки, наразі фізично неможливо потрапити на засідання депутатських комісій як в обласній, так і в міській радах. У міськраді є можливість дивитися засідання онлайн, але відсутній доступ до документів. Закриті від журналістів засідання кризових штабів. Нагадаємо: в Одеській області їх декілька, хоча ж логічно, аби у кризовій ситуації був єдиний центр ухвалення рішень.

«Кризова комунікація – це винятково важливий вид спілкування влади з суспільством, і він, звичайно ж, непростий. Будь-який фахівець у цій сфері скаже, що при спілкуванні з органами влади – як місцевої, так і центральної – завжди увага акцентується на тому, що кризові комунікації – це те, що опрацьовується до настання кризи, тому що легше відпрацьовувати готовий план, аніж припускатися серйозних помилок, коли прийде справжня криза, приводячи в паніку громадян і себе заодно. Втім органи влади до цих порад традиційно не прислуховуються, а коли “палахкотять пожежі”, намагаються їх гасити – як припаде, від випадку до випадку, й до того ж, намагаючись знайти винних. Зрозуміло, винуватцями найпростіше зробити журналістів», – розмірковує журналістка Євгенія Генова.

За словами медійників, наразі доступні лише брифінги в обласній адміністрації. Міська рада публічних заходів для журналістів останнім часом не проводила. При цьому у журналістів немає питань до прес-служб місцевих органів влади – за їхніми словами, ті максимально сприяють журналістам та намагаються допомогти, залежно від своєї компетенції та сфери відповідальності.

Вищезгадане дослідження ІМІ встановило, що найбільш цитованим чиновником у квітні 2020 року став голова ООДА Максим Куций. У середньому 53% повідомлень про SARS-CoV-2 коментували представники місцевих органів влади. У 25% випадків інтерв’ю надавали представники центральних органів влади та політики загальноукраїнського рівня. Регіональні політики згадувалися в 5% новин. До речі, повідомлення з ознаками виконання замовлення стосувалися саме діяльності місцевих політиків.

Слід зазначити, що в перебігу моніторингу встановлено, що лише у 3% усіх повідомлень були пояснення медичних працівників. З одного боку, це може свідчити про заборону лікарям вступати в контакт з журналістами, з іншого – небажання медійників гаяти час на інтерв’ю з фахівцями, оскільки представники влади, в тому числі медичних управлінь, самостійно поширюють свої заяви, прес-релізи та офіційну інформацію. Попри величезну активність одеського бізнесу, громадських активістів та волонтерів у боротьбі з поширенням інфекції, їхні думки були відбиті лише у 3% медіаповідомлень, які підлягли дослідженню.

«“Чорнобильський синдром”, при якому мешканці підозрюють, що від них усе приховують, і при цьому вірять у найбезглуздіші чутки та фейки, множиться на такий же синдром влади, яка замість швидкого реагування та надання чесної та зрозумілої інформації та злагодженої роботи всіх структур припускає промах за промахом, після чого намагається все списати на “нехороших журналістів”, – зауважує Євгенія Генова. – У підсумку маємо не тільки пандемію, а й серйозні наслідки інформвійни, які вже скоро, на жаль, виллються у низку психічних проблем у безлічі громадян, які стежать за новинами, та, намагаючись зрозуміти, що відбувається, відчувають депресію, шок та інші зовсім реальні, а не фейкові проблеми».

Всупереч дискомунікації з місцевим органами влади, одеські медійники продовжують працювати в екстремальних епідеміологічних умовах. За словами Валерія Болгана, мало хто з місцевих журналістів подався на спеціальні перепустки у громадський транспорт. «Ця система не працює по суті», – коментує журналіст переповнені одеські автобуси та можливість безперешкодно пересуватися містом. Місцеві ЗМІ неодноразово фіксували переповнені маршрутки, якими необхідно щоденно користуватися багатьом медійникам у службових цілях. Більш-менш дієві обмеження були запроваджені лише в комунальному громадському транспорті, проте випадків обмеження прав журналістів на пересування зафіксовано не було.

Звісно, що враховуючи загальноукраїнську кризову ситуацію, з’являються перші ознаки того, що економічні негаразди дістаються й до медіа. У нещодавньому дослідженні ІМІ з’ясувалося, що 22% журналістів в Україні вже почали потерпати від проблем з отриманням заробітної плати, а 4% взагалі залишилися без роботи. Серед них опинилися й деякі одеські кореспонденти.

Так відомо, що на цю мить припинив свою діяльність місцевий проєкт «Редакція», який транслювався на телеканалі «Перший міській», є неофіційні повідомлення в ЗМІ про скорочення штатів на телеканалі «Думська» та переведення співробітників кількох місцевих сайтів (наприклад, видання «Зачем» та «Одеса.Онлайн») у відпустку за свій кошт. Проте у більшості редакцій триває робота у звиклому режимі. Звісно, що є певні тенденції до звуження рекламного ринку. Але виключно коштом реклами до кризи практично жодне з одеських медіа не функціонувало. А напередодні місцевих виборів основні спонсори будуть намагатися підтримувати свої ЗМІ максимально довго.

Зазнали обмежень і журналісти, які супроводжують судові справи в Одесі, що відбуваються тепер у форматі відеоконференцій. 18 березня 2020 року у Приморському районному суді міста Одеси журналістку Катерину Петренко примусили піти з судового засідання у справі міського голови Одеси Геннадія Труханова та інших посадових осіб Одеської міської ради. Засідання проходить у відкритому режимі, але судова охорона за наказом розпорядника Сергія Іскрова змусила журналістку, яка від початку висвітлює судовий процес щодо «Краяну», піти з зали суду, де відбувалося пряме включення. Поведінку судового розпорядника засудив навіть прокурор у цій справі Валентин Мусіяка. За його словами, журналіст мав право бути присутнім на судовому засіданні в Одесі, оскільки це фактично те саме засідання, що відбувається й у Києві.

Незважаючи на карантин, в області залишаються високими показники порушення прав журналістів. Нагадаємо, у минулому 2019 році Одеса взагалі очолила список найнебезпечніших для ЗМІ регіонів країни (після столиці). Наприкінці березня невідома жінка напала на знімальну групу «7 каналу» – журналістку Мішель Арманд та оператора Валентина Мірзу – під час знімання репортажу про загоряння у закритому через епідемію кінотеатрі торгового центру. Як повідомляє редакція телеканалу, жінка представилася співробітницею магазину, де відбулась пожежа. За словами журналістки, ця особа вдарила її по голові, а в оператора забрала деталь від камери.

Вже за кілька днів до Великодня, 17 квітня, нападу зазнали журналісти Анна Покровська та Владислава Швець, які знімали репортаж про підготовку до релігійного свята та завітали на задній двір монастирського храму, де відбувалася служба. Охоронець намагався їм перешкодити, а після того як журналісти завершили фільмування та вийшли з території, підійшов до Владислави та вибив камеру. Пізніше у соціальних мережах з’явився відеозапис, на якому видно, як чоловік підходить до співробітниці ЗМІ та сильно її штовхає. Один зі священників вибачився перед журналісткою, а правоохоронці вчасно прибули та зафіксували правопорушення.

«В Одесі, як і в Києві, бурхливе соціально-політичне життя, плюс багато різних медіа, журналісти досить активні, а влада намагається їх заткнути. До того ж місцеві ЗМІ належать різним власникам та групам впливу, що теж має свій вплив на кількість порушень», — вважає медіаекспертка Катерина Дячук.

Наперекір важким умовам праці в Одесі, журналісти демонструють високий рівень солідарності та підтримки одне одного в ці буремні для всіх часи. Місцеві медійники заснували кілька груп та чатів у різних соціальних мережах, де сповіщають один одного про різні заходи, події, обмінюються контактами та сповіщають про різні можливості. Водночас повідомляють про порушення прав колег у своїх медіа та вимагають від правоохоронних органів розкриття злочинів проти журналістів.

Павло Колотвін, регіональний представник Інституту масової інформації в Одеській області.

Матеріал підготовлено за сприяння правозахисної організації Freedom House в Україні