«Обережно, міни!»: як зробити південь України безпечнішим?

Проблема гуманітарного розмінування є однією з найгостріших для деокупованих територій.  До них поступово повертаються люди і подекуди натрапляють на небезпечні знахідки. За даними Міністерства економіки України, в березні сапери розчистили від вибухонебезпечених предметів понад 26 тисяч гектарів земель сільськогосподарського призначення. Більше 23 тисяч з них вже готові до господарської експлуатації. Сапери не припиняють працювати ні на мить.

Найбільша кількість саперів зараз працює на півдні України. За інформацією Херсонської ОВА, до роботи в регіоні задіяно 830 саперів. Для порівняння, в січні 2023 року в області працювало 80 фахівців зі знешкодження вибухівки, за останній рік їх кількість зросла вдесятеро. До робіт задіяні як штатні співробітники відомств, так і сапери з інших українських областей, які приїжджають в короткострокові відрядження. Через те, що майже вся Херсонщина довгий час була в окупації, і вже два роки знаходиться під постійними обстрілами, роботи для саперів тут вистачає. 

Основний акцент робиться на тому, щоб розчистити поле подальшої роботи для аграріїв. Землі, які зараз становлять небезпеку, до повномасштабного вторгненння, були активно задіяні фермерами. Усього з початку 2024 року в Україні було розміновано понад 80 тисяч гектарів територій, з яких придатні до сільского господарства близько 74 тисяч гектарів. Від того, як швидко звільнені території стануть безпечними, залежить повернення до нормального життя та їхній подальший розвиток.

«На території Херсонської області кожен день знаходять вибухонебезпечні предмети. Мало того, що їх виявляють як піротехніки, які за роботою мають шукати такі речі, так і ще постійно надходять заявки на оперативне реагування. Люди повідомляють про вибухівку в будинках, на своїх присадибних ділянках, подвір’ях та городах. Люди повертаються на звільнені території, переселяються з більш небезпечних районів і постійно виявляють поруч такі небезпечні знахідки. До того ж, не припиняються обстріли, і ту територію, яку знешкодили, за кілька днів знову доводиться по-новому очищувати та розміновувати», – пояснює ситуацію т.в.о. начальника частини піротехнічних робіт, підводного та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Одеській області Олександр Слободянюк.

Українські міжнародні партнери виділили понад 700 мільйонів доларів на проекти гуманітарного розмінування територій. Програма зі знешкодження розрахована до 2027 року, але як свідчить досвід інших держав, такої підтримки Україна потребуватиме й надалі. Так в Боснії та Герцеговині, Хорватії та інших країнах колишньої Югославії, які були ареною боїв під час громадянської війни, досі продовжуються роботи з гуманітарного розмінування. А з тих драматичних подій минуло вже майже тридцять років.

З початку повномасштабного російського вторгнення 40 тисяч квадратних кілометрів в Україні було звільнено. Ще близько 109 тисяч квадратних кілометрів залишаєтья під окупацією ( з урахуванням територій, захоплених в 2014 році). Для порівняння, вся територія Боснії та Герцеговини складає 51,2 квадратних кілометри, і вона протягом десятирічь залишається однією з найбільш замінованих країн в Європі. Тому нашій державідовго доведеться боротися з наслідками війни.

Наразі на Херсонщині розміновано більше 156 тисяч гектарів, 133 з яких – землі, на яких може вестися сільське господарство. Загалом, за останні чотири місяці було 126 тисяч гектарів. Частково знешкодженням вибухівки займаються військові та рятувальники, також активно задіяні приватні організації. Не всі фермери мають можливість чекати, поки до них дійде черга, і розчищують угіддя власними силами та коштами. Нещодавно з’явилась можливість отримати компенсацію обсягом 80 % від вартості розмінування. Це компенсація для людей, які працюють на власних чи орендованих ділянках. Загалом, уряд виділив на цю програму три мільярди гривень.

Міни становлять серйозну небезпеку для цивільного населення. В Україні досі знаходять вибухівку, яка залишилась з часів Другої світової війни, тому проблема з вибухонебезпечними предметами, на жаль, залишатиметься з нами ще на дуже довгі роки. Міни становлять небезпеку в лісах, полях та навіть на узбережжях. Вони ще довго обмежуватимуть сільське господарство, розвиток туризму та інші побутові речі, до яких ми так звикли. Навіть після повернення до мирного наслідки російсько-української війни ще довго відчуватимуться в зонах колишніх військових дій.

Кожного тижня надходять повідомлення про те, що десь підірвалися на міні люди. Десь вони проігнорували повідомлення про небезпеку, а десь територія була обстежена, однак все одно це не врятувало від нещасного випадку. В деяких випадках міну просто викидає на берег штормовим вітром, як це відбулось минулого тижня в Одесі. Вибух чули всі в околиці і тільки обгородженість пляжної ділянки врятувала від можливих людських жертв.  

«На жаль, ми станом на березень 2024 року маємо сумну статистику. З початку повномасштабного військового вторгнення, в нас зафіксовано 647 інцидентів з вибухонебезпечними предметами серед цивільного населення. Внаслідок них постраждало 950 осіб, з них загинуло – 289. А 661 людина отримала поранення різного ступеню важкості. Наше основне завдання полягає в тому, щоб цивільне населення перестало страждати і ми спільними зусиллями намагатимемось реалізувати різноманітні заходи, щоб позбавити нашу територію від жахливих наслідків, які залишила по собі Російська Федерація,» – говорить начальник Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки Міністерства оборони України Руслан Берегуля.

В регіональних стрічках новин кожного дня можна бачити згадки про міни, починаючи від прикордонних зон на заході України, закінчуючи зведеннями з безпосередньої лінії фронту. Від вибухонебезпечних предметів страждають як військові, так і цивільне населення. Почалися сільськогосподарські роботи на фермерських угіддях, на узбережжі Чорного моря зовсім скоро має стартувати пляжний сезон. Тому кожному з нас сьогодні треба бути максимально обережним, бо небезпека може чатувати всюди. Хоча на третій рік війни вона для багатьох здається ілюзорною.

Марія Шевчук