Робота під час війни: що змінилось для внутрішніх переселенців?

Станом на кінець 2022 року, в Одеській області проживало 137 тисяч вимушених переселенців. Трохи менше половини з них, 60 тисяч, припадає на обласний центр – Одесу. Таку інформацію надали в Координаційному гуманітарному штабу Одеської області у січні 2023 року.

За кожною з сухих цифр статистики – людські долі, зруйновані російською агресією. Українці, тікаючи від війни, зіштовхуються з великою кількістю прроблем. Як почати життя з нуля? Де тепер жити? Як знайти роботу? Від відповіді на останнє питання дуже часто залежить все інше.

Нет описания фото.

Жителька Маріуполя Ганна виїхала з міста в перший день повномасштабного вторгнення, до того, як його оточили. Дівчина перебралася до Одеси, де в неї на той момент жив рідний брат. Тут було набагато спокійніше, ніж в Маріуполі, який з першого дня активно обстрілювали. Ганна не дала собі багато часу на перепочинок. Першим ділом після переїзду до Одеси вона почала шукати роботу. І дуже швидко знайшла її.

«Я влаштувалась на роботу продавцем-консультантом в одному з торговихцентрів. В мене великий досвід, тому складнощів з працевлаштуванням ніяких не було. Склала резюме, виставила на сайти з пошуку роботи. За тиждень мені подзвонили, запросили на співбесіду, після якої на наступний день я вже вийшла на стажування. З перших днів після приїзду я сама себе забезпечую, мені не хотілось ні від кого залежати. За весь час свого життя в Одесі я буквально тільки раз отримувала гуманітарну допомогу», — говорить Ганна.

Нет описания фото.
Таку гуманітарну допомогу отримують переселенці в Одесі.

Українці, що перебрались в безпечніші регіони, шукають роботу за різними каналами. Хтось через знайомих, хтось через спеціальні організації. Так за даними Одеського мунiципального Центру сприяння працевлаштуванню внутрiшньо перемiщених осiб, за період з червня 2022 року по січень 2023 року, в місті було працевлаштовано 538 переселенців.

Із цього переліку 303 людини пішли працювати на підприємства, установи та заклади комунальної власностi Одеси. Ще 235 осіб знайшли роботу на інших суб’єктах господарювання. Це, звісно, невелика частина всіх внутрішньо переміщених осіб, що знайшли роботу. І людей, що досі її потребують.

На сьогодні пошук роботи для переселенців залишається серйозною проблемою, яка вимагає вирішення. За даними Одеської районної військової адміністрації, кількість ВПО, які нині зареєстровані в Одеському районі, сягає 103 тисяч осіб. Навіть якщо вирахувати дітей, людей з інвалідністю, пенсіонерів, кількість людей, яких потрібно працевлаштувати в регіоні, сягає майже 35 тисяч осіб.

Частковий список ВПО, працевлаштованих в комунальні заклади Одеси.

«Українці, які через війну опинились в іншому регіоні, повинні потрапити до суспільства, де вони почуватимуть себе максимально комфортно. Вони втратили буквально все, що в них було. Домівки, попереднє життя. Люди мають працювати, щоб відчувати себе частиною нашої родини. До того ж, кожен українець, який працює, сплачує податки та рухає економіку. Кожна зароблена гривня це додатковий патрон, який нам дуже необхідний. Сьогодні офіційно працевлаштовано більше тисячі осіб, однак скільки людей працює неофіційно, сказати складно», — говорить заступник начальника Одеської районної військової адміністрації Аркадій Мкртичян.

Для забезпечення соціального захисту та обліку податків важливо, щоб люди працювали офіційно. Сьогодні на Одещині над цим питанням ведеться робота, відпрацьовуються програми працевлаштування з громадами, кожного тижня збирається інформація, які професії необхідні.

За сприяння Одеської ОВА, створений телеграм-канал «Вакансії Одеський район» . Там зараз майже 800 вакансій, в яких є потреба в Одеському районі. Починаючи від водія, закінчуючи лікарем, вчителем. Переселенцям, які з певних причин не можуть працювати, надається благодійна допомога. Українські державні виплати невеликі, основне навантаження на себе беруть волонтери та благодійні фонди.

Однак вони не можуть забезпечити абсолютно всіх, хто цього потребує. До того ж, певний відсоток людей, залучених до сфери допомоги, є найманими працівниками. Вони отримують зарплатню за рахунок донорських коштів, які надходять із-за кордону. Адже навіть ті українці, які змогли зберегли роботу, подекуди не мають фінансової можливості допомагати іншим.

«Сьогодні благодійним фондам важливо розповідати, що вони, передусім, організації, які шукають та залучають кошти. Зокрема й на те, щоб платити зарплатню постійним працівникам фонду, щоб допомога була сталою. Це дає можливість планувати свою роботу заздалегідь та бути відкритими. Українськийбізнес зараз страждає, і якщо ми не будемо залучати можливості іноземних коштів, щоб надавати робочі місця українцям, це буде нечесно по відношенню до наших співвітчизників», — говорить директорка благодійного фонду «Маніфест миру» Інна Білоус.

Возможно, это изображение 1 человек, ребенок и в помещении
Волонтерська допомога від «Маніфесту миру» .

Після повномасштабного вторгнення галузь зайнятості зазнала реформ. Так 26 жовтня 2022 року вийшов закон, який сприяє легальному працевлаштуванню. Роботодавці можуть податися на компенсації частини витрат на зарплату чи податки, якщо вони наймуть на роботу окремі категорії безробітних, зокрема молодь.

Також була прописана можливість отримання від центру зайнятості фінансової допомоги на початок власної справи. Це удосконалення існуючого механізму, який працював в службах зайнятості: раніше безробітні подавали свої бізнес-плани на конкурс, за яким могли отримати (або не отримати) фінансування. Законодавча реформа із зайнятості населення також стала значно лояльнішою до українців.

Зменшені санкції для громадян, які звільнились з останнього робочого місця за власним бажанням, не маючи поважних причин. Також на чільне місце щодо виплат з безробіття був поставлений страховий принцип. Чим більше людина мала страхового стажу до втрати роботи, тим на більшу фінансову підтримку вона може розраховувати.Українцям, які через війну перебрались до інших регіонів, важливо знайти себе на новому місці.

Возможно, это изображение 4 человека и люди учатся
Переселенцям в Україні простіше знайти роботу за фахом.

На відміну від співвітчизників, які перебувають за кордоном, їм не треба долати мовний та культурний бар’єри, підтверджувати дипломи та доводити свою кваліфікацію. Але в Україні відсутня така соціальна підтримки, яку надають нашим біженцям держави ЄС. Але й дивно було б вимагати від країни, що перебуває в стані війни, аналогічного рівня послуг. Внутрішні переселенці здебільшого розраховують самі на себе. Завдання України полягає в тому, щоб всі вони відчували себе тут захищеними та реалізованими.

Марія Шевчук