Минулого тижня ми побували на Сумщині, відвідали бізнес-форум «Сучасний розвиток підприємництва на рівні територіальних громад: можливості та перспективи». Схожих заходів, в рамках висвітлення децентралізації та інших реформ місцевого самоврядування, ми останніми роками відвідали десятки. Але цей форум був особливий. Він проходив в Тростянці, місті, яке ще два роки тому було під російською окупацією і в той час навіть не могло мріяти про те, що буде реалізовувати нові бізнес-проекти.
Тростянецька територіальна громада знаходиться в якихось тридцяти кілометрах від кордону з РФ. З перших днів повномасштабного вторгнення їй не пощастило стати ареною масштабних боїв. Першого березня 2022 року Тростянець захопили російські війська. За кілька днів всі амбітні плани розвитку, які будувались в громаді, були зруйновані, разом з деякими будинками та центральною лікарнею. Українські війська 26 березня остаточно вибили окупантів з міста. Воно було в окупації трохи менше місяця, однак наслідки тих жахливих тижнів розгрібає вже два роки.
Зерно всьому голова
Ідея розвитку локального бізнесу прифронтовій громаді, на перший погляд, видається дещо абсурдною. Однак в Тростянці таких прикладів вистачає. Один з них – торговий дім «Ельдорадо», який спеціалізується на виготовленні пшеничного борошна вищого ґатунку. Його продукція має великий попит в Україні і до 24 лютого 2022 року «Ельдорадо» успішно розвивалося, даючи робочі місця мешканцям громади та приносячи податки до місцевого бюджету. Війна поставила існування підприємства під загрозу.
Коли поруч стали точитися бої, працівники вивезли частину готової продукції почали і роздавати її з особистих будинків, з гаражів, з автомобілів. Вони відвантажували борошно дрібним підприємцям, які на той момент мали змогу доїхати до заводу, але це продовжувались не дуже довго. В перші дні окупації вдалося організувати доставку борошна в освітні заклади Тростянця, де випікали хліб. Це були підпільні пекарні, працюючі люди не були професійними пекарями, але знали що цьому є потреба і вони роздавали хліб всім, хто його потребував.
«Десь за тиждень після окупації ми втратили контроль на підприємством, і зайшли в нього тільки на на другий день після звільнення. Ми побачили там жахливу картину: підприємство було повністю розграбоване, розбиті вікна та двері, розтрощені меблі. Окупанти викрали всю організаційну техніку, електроінструменти, автомобілі з приблизно зі 100 тонами готового продукту. Загальні збитки нашого підприємства сягнули приблизно трьох мільйонів гривень, нам було важко зрозуміти що робити далі. І чи потрібно вже щось відновлювати в цьому місті на цьому підприємстві», – згадує HR-менеджерка ТД «Ельдорадо» Діана Бойко.
Від початку підприємство стикнулося з тим, що борошно постачати майже нікуди. Заводи постійних клієнтів були зруйновані або частково пошкоджені. Інші релокувалися в безпечніші регіони України або залишилися в окупації. Тоді ніхто не розумів, де шукати інших клієнтів, кому постачати борошно. Запустили підприємство через два тижні після деокупації. Це був такий пробний запуск, над ним працювало всього троє людей. На заводі залишалась сировина і було розуміння, що її треба поступово переробляти.
Об’єми виробництва нарощувались повільно, паралельно вдалось відновити матеріально-технічну базу. Станом на кінець 2022 року, незважаючи на проблеми з інфраструктурою, перебої з електроенергією, торговому дому «Ельдорадо» вдалось переробити більше двадцяти тисяч тонн зерна. Вже в 2023 році він повністю відновив свою роботу і майже вийшов на довоєнні об’єми виробництва. На цьому зупинятись ніхто не збирається, але звичайно, як і в будь-якого бізнесу в умовах війни, в нього постійно виникають нові виклики.
Так з початку 2024 року відчувається значне падіння попиту на борошно, внаслідок цього падають об’єми, які можна виготовити і продати. Одна з причин – проблеми з логістикою Спочатку це були зруйновані автошляхи та заміновані території, працівники вивозили зерно із прикордонних територій, які постійно прострілювалися. Це дуже негативно впливало на поставки зерна та борошна клієнтам.
До всього цього додалися проблеми з експортом. Спочатку це блокування морських шляхів з боку РФ, обстріли портової інфраструктури, які не з чуток знайомі жителям Одеси та області. З нових проблем – блокування прикордонних пунктів пропуску на заході України. Через ці причини попит на сільськогосподарські товари з України впав, а разом з нею впала й ціна агропродукцію. Відповідно одразу у знизилась собівартість як тростянецького борошна, так і аналогічного товару в нашій державі загалом.
Ставка на об’єднання
Всупереч обставинам, локальний бізнес продовжує працювати. Більшість працівників торгового дому «Ельдорадо» залишилось і планувало залишатися в Тростянці, тому питання релокації не постало. Це був ризикований крок, однак люди на нього пішли свідомо, бо хотіли жити та розвиватись у себе вдома. Підприємці зазначають, що їм дуже комфортно співпрацювати з місцевою владою, є багато спільних планів та проектів. Зокрема, вони беруть участь грантових програмах, що дозволяє залишатись та заробляти, нікуди не виїждаючи.
Більш того, в Тростянецькій громаді починає з’являтися новий бізнес. Його підтримує безліч громадських організацій, зокрема ГО «Центр Європейської інтеграції Слобожанщини». Вони залучили гранти від німецьої організації GIZ, яка допомогла відкрити Центр підтримки бізнесу в Тростянці. Щоб отримати кошти, довелось трошки схитрити, бо в конкурсі могли брати участь тільки громади, де живе більше 100 тисяч людей, а в Тростянці та прилеглих селах загальна кількість населення складає 28 тисяч осіб.
Допомогли деокупованому місту інші територіальні громади, з якими склались дружні стосунки. Вони запартнерились з Тростянцем та подали спільну заявку. Загальна кількість населення громад-заявників перевалила за 100 тисяч, учасники вписались в рамки конкурсної програми, пройшли всі етапи відбору та отримали грант. Через те, що проект був розкиданий по всій Україні, реалізувати його було на перших порах складно. Але це стало першим поштовхом для подальшої роботи.
Для Тростянця все почалось зі сторінки Facebook, де для підприємців публікувались довідкові матеріали, а в липні з’явився простір, де на постійній основі можна було прийти та отримати необхідну інформацію. При центрі знаходиться консультант: людина, яка має досвід написання грантових проектів, і може допомогти з оформленням заявок. Паралельно організатори центру дослухалися до підприємців, щоб підтримати їх у найнагальніших потребах.
«Скажу відверто, перший час ми працювали з-під палиці. Реально заганяли людей на консультації, бо вони не бачили сенсу до нас приходити. Доводилось вмовляти всіх, кого знаємо, щоб вони навідали центр. Нам треба було зробити PR-хід, завести народ хоча б для красивих фотографій, телесюжету, щоб більше людей про нас дізналося. І цей хід спрацював. Вже за тиждень-другий до нас почали приходити підприємці, запис був розписаний на кілька днів вперед. Вони, з одного боку, отримували консультації про наявні можливості в громаді, а ми вже розуміли першочергові потреби бізнесу і могли працювати за запитом», – розповідає голова правління ГО «Центр Європейської інтеграції Слобожанщини» Руслан Бова.
За його словами, грантові кошти наразі найкращий інструмент для підприємців, щоб залучати фінансування на розвиток своєї справи. Звісно, потрібно відповідати умовам, приділяти свій час, але грант, на відміну від кредиту, не потрібно повертати. Тема грантів зараз максимально цікава тростянецьким підприємцям. За їх запитами проводились навчання з написання заявок, особливостей звітування, пошуків нових можливостей. Останнім часом до центру почали приходити не тільки ті люди, що вже мають бізнес, але й ті, які тільки планують відкрити власну справу.
Людина виношує в голові ідею, хоче щось робити своє, але не знає, з якого боку підступитись. І вона може отримати безкоштовні консультації з особливостей законодавства, дізнатись про найнагальніші потреби громади, визначити свою цільову аудиторію. Зараз вже досвідчених бізнесменів залучають для консультацій новачкам, щоб вони допомагали початківцям робити свої перші кроки в бізнесі. Завдяки таким заходам утворилось локальна спільнота з активних місцевих жителів, які прагнуть жити та реалізовуватись в Тростянці. І це дає велику надію на майбутнє як місту, так і іншим звільненим громадам, які опинились в схожих обставинах.
Марія Шевчук
