Життя талановитого молодого скульптора, тезки великого Кобзаря, Тараса Шевченка обірвалося у 25 років.
Тарас з дитинства був мрійливою, м’якою та творчою людиною. Закінчив Одеський художній коледж імені Грекова, а першу популярність здобув як автор креативних скульптур у Нацпарку Тузлівські лимани. Гіпсовий пелікан у натуральну величину, бабак, скіфська баба – ці артоб’єкти залишилися як творчий спадок неординарної людини.
З великим смутком згадують про Тараса працівники Нацпарку.
” Тарас – неймовірно світлий і творчий мрійник яких називають диваками. І вони дійсно дивні для нашого матеріального, меркантильного і жорстокого світу. Він жив образами які намагався втілити в камені та гіпсі. Він був незвичним з самого раннього дитинства – в руках маленького хлопчика завжди були фігурки які він ліпив з пластиліну, в той час коли інші хлопчики тримали іграшкову зброю і машинки…
Мріяв жити в селі і створити майстерню з татового гаража. Тарасу дуже пощастило з батьками, які відчували його, розуміли його тонку душевну організацію і сприяли у його розвитку як скульптора. Всі підуть… в різний час. Війна збирає страшні жнива. Неймовірно шкода молодих… але як важливо, що ти залишиш по собі. Тарас залишив по собі Світло і свої скульптури”, – написала в.о. в.о. директора Національного природного парку “Тузлівські лимани” Ірина Вихристюк.
