Перейменовано тупік Леваневського в Приморському районі Одеси. Нову назву він отримав на честь Миколи Костянтиновича Толвінського (1857 – 1924), який народився і провів значну частину свого життя у Варшаві, проте найбільше творче піднесення пережив завдяки Одесі.
Закінчивши у 1876 році Варшавське ремісниче училище та Академію Мистецтв він був відряджений у місто Херсон, де працював молодшим архітектором. До Одеси Миколу Толвінського делегували у 1887 році. Деякий час він знаходився на муніципальній службі, виконуючи обов’язки архітектора міської управи та судової палати Одеси.
Як і більшість архітекторів Толвінський працював в основному з проектами житлових будинків. Проте найбільшу славу йому принесли громадські споруди.
Зокрема, у 1892 році було завершено будівництво лікарняного корпусу здравниці «Куяльник». Цокольну частину займають складні системи подачі підігрітої води і цілющої грязі, поєднані з автономною котельнею. Бездоганно продумане також і розташування процедурних кабінетів.
Створені архітектором в кінці 19 ст. корпуси фізичного та хімічного факультетів Одеського університету зовні вирізняються строгими фасадами, а всередині – великими світлими аудиторіями та чітким розподілом приміщень, відокремлених просторими вестибюлями.
Окрім цього, у самому центрі міста, на Привокзальній площі, за проектами Толвінського були споруджені будинок судових установ та приміщення Земської управи. Обидва – у дусі ренесансу. Зараз у цих спорудах містяться управління Одеської залізниці.
Його авторству також належать будинки анатомічного корпусу Медуніверситету, магнітно-метеорологічної обсерваторії, наукової бібліотеки Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та інші.
У 1900 році архітектор повернувся у рідну Варшаву, де отримав посаду при політехнічному інституті. Син Миколи Толвінського Тадеуш, який народився 1887 року в Одесі, згодом став видатним польським архітектором, одним з засновників сучасної містобудівної науки в Польщі.
