Війна, ще й довготривала, руйнує людські життя, оселі та інфраструктуру. А ще завдає величезної шкоди екології: атмосфері, ґрунтам, водним ресурсам та біорізноманіттю. За оцінкам фахівців, для відновлення родючості українських ґрунтів може знадобитися від 30 до 50 років, а повноцінне відтворення лісів потребуватиме 80-100 років.
Нещодавня статистика від Міністерства економіки України зазначає, що під час масштабного вторгнення збитки довкіллю від російського вогню становлять 6 трильйонів гривень. Також відомо про 10 тисяч 885 випадків шкоди природі, хоча насправді йдеться лише про офіційно зафіксовані випадки, насправді, їх може бути набагато більше.
Такі дані були оприлюднені під час онлайн-брифінгу, присвяченого міжнародному виміру впливу агресії Росії проти України на довкілля, за участю фахівців Спеціалізованої екологічної прокуратури, екологів та експертів.
Вплив бойових дій на екологічну ситуацію в Україні створює сумний, але унікальний досвід. З одного боку, вітчизняні екологи, юристи та представники громадських спільнот вчаться фіксувати та документувати наслідки російської агресії відповідно до норм міжнародного права. З іншого – вони самі вже бачать певні прогалини у цій сфері та пропонують вдосконалення в роботі.
Саме про це говорив, зокрема, Борис Індиченко — керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Практично кожен обстріл завдає тієї чи іншої шкоди довкіллю: забруднються від вибухів ґрунти та повітря, горять ліси, страждають дикі тварини. І все це Міністерство довкілля “переводить” в цифру матеріальних збитків для того, щоб ми мали можливість претендувати на репарації, – зазначає він. – Але з точки зору міжнародного гуманітарного права дуже важливий контекст, щоб визначити кожен конкретний випадок воєнним злочином проти довкілля, просто воєнним злочином чи просто воєнними діями.
Існує спеціально створена група «Atrocity Crime Advisory». Співпраця з понад двома сотнями міжнародних експертів допомагає опрацьовувати весь масив інформації та пріоритизувати те, що, може мати перспективу для якісного кримінального суду. Така співпраця стосується різних напрямків (від депортації дітей та захоплення заручників до нападів на об’єкти критичної інфраструктури), але екологічні злочини теж посідають у цьому переліку вагоме місце.
Справа ще й в тому, що на сьогоднішній день юрисдикція Міжнародного кримінального суду (МКС) поширюється на 4 категорії найбільш тяжких міжнародних злочинів: геноцид, злочини проти людяності ( масштабні атаки на цивільне населення, депортація тощо), військові злочини ( наприклад, жорстоке поводження з військовополоненими) та злочин агресії ( застосування збройної сили державою проти суверенітету іншої держави).
При цьому злочин екоциду, який наявний в українському законодавстві, наразі відсутній в законодавстві європейських країн. Відсутність подібної національної та світової судової практики створює серйозні виклики. Втім, ідуть постійні обговорення із фахівцями Консультативної місії Європейського Союзу.
Як вважають українські юристи, за наслідками цих дискусій цілком можливо, що перелік злочинів, які перебувають у компетенції Міжнародного кримінального суду, поповнить ще й п’ятий пункт – екоцид.
Прикладом такого злочину на Півдні України (та й загалом у країнах Чорноморського басейну) може бути масова загибель китоподібних внаслідок збройної агресії РФ. Так, конкретного умислу знищувати тварин не було. Але обстріли, випромінювання гідролокаторів, які оглушують та збивають з курсу дельфінів, постійні розливи нафти, рослинної олії та інших речовин у морській воді викликали масові випадки смерті цих мешканців моря.
Аналогів такої справи у світі ще не було, тому цей кейс напевно, пильно вивчатимуть у міжнародних судах. На жаль, поки що не існує чіткої статистики, та й кожен факт загибелі потребує доказів, що причиною смерті стали саме воєнні дії, а не якась хвороба.
В Україні такі висновки раніше могла надавати лише одна лабораторія, і розташована вона зовсім не в Одесі, а у Харкові. Передача зразків тканин до іноземних лабораторій потребувала часу, коштів та подекуди довгих пояснень на митницях. Хоча останнім часом у цій роботі почала допомагати місцеві екологічні прокурори.
Начальник спеціалізованої екологічної прокуратури Одеської обласної прокуратури Володимир Францевич.
Серед останніх цікавих кейсів, що стосуються Чорного моря, це удари по цивільній інфраструктурі порту Південний, – зазначив Францевич. – Всі ми знаємо, там були величезні розливи олії. На даний час по порту Південний вже проведений розрахунок збитків Державною екологічною інспекцією та призначена судова експертиза, що підтверджує збитки понад три мільярди гривень. Також за попередніми розрахунками у чотири мільярди гривень оцінюється забруднення території Сухого лиману. Остаточну суму визначить експертиза.
Крім цього, ми активно співпрацюємо з Нацпарком “Тузлівські лимани”. Були відповідні дослідження із застосуванням супутникових знімків Sentinel-1, Sentinel-2. Завдяки ним встановили площу забруднення, ще намагаємось за допомогою спеціалістів встановити мінімальну товщину цієї плівки, для того, щоб розрахувати збитки від забруднюючої рішени, яка потрапила в відкрите море. Крім цього, “Тузлівські лимани” проводять дослідження з приводу шкоди тваринному світу.
Як додав посадовець, найбільша кількість випадків загибелі дельфінів була зафіксована ще на початку повномасштабного вторгнення, у 2022-му році, під час окупації острова Зміїний, коли російський флот досить вільно почувався в акваторії Чорного моря. Зараз смерті не такі масові, але їх теж вистачає.
З приводу причин загибелі проводилися розтини окремих трупів китоподібних, вилучалися органи, направлялися на дослідження (зокрема в Падуанському та Ганноверському університетах) . Також масовість цих подій засвідчила інформація з міжнародної правової допомоги від Болгарії, Румунії та Туреччини. Зараз майже всі звіти від європейських колег перекладено і долучено до матеріалів кримінального провадження.
Як вже згадувалося, науковці користуються різними методиками, тому називають різні цифри китоподібних, які загинули внаслідок бойвих дій. Мінімальний показник складає 20 тисяч особин, максимальний – 50 тисяч. Узагальнити ці дослідження та дати кінцевий підсумок мають в Інституті Еміля Шмальгаузена Національної академії наук України.
Розбіжність у показниках пояснюється ще й тим, що наразі НП “Тузлівські лимани” – це єдиний морський національний природний парк, який знаходиться на неокупованій території України. Вони активно фіксували випадки екологічних злочинів з початку повномасштабного вторгнення.
Після співпраці з Харківським інститутом судових експертиз буде надана комплексна експертиза (екологічна, ветеринарна і військова), а завдяки даним військової розвідки вже є перелік військового командування країни-агресора, яке чергувало в той час, надавало відповідні накази та є винним у екоциді.
Ще одним епохальним злочином російської армії на півдні України є підрив Каховської греблі. Остаточне розслідування досі утруднене окупацією частини української території. Навіть якщо є доступ до тієї ж Каховської дамби, це територія “на межі”, де слідчі дії справді небезпечні через обстріли та “сафарі на людей”.
Однак до розслідування та оцінки впливу залучено понад два десятки фахівців з різних наукових галузей. Хтось допомагає підрахувати шкоду для ґрунтів, хтось для тварин, хтось для екосистеми взагалі, хтось допомагає з агропитань. Висновки кожного такого спеціаліста будуть надані вже судовому експерту, який має звести їх та в комплексі відповісти на поставлені питання.
В цьому році суттєву увагу почали приділяти розграбуванню корисних копалин, адже на окупованих територіях країна-агресор повноцінно налагодила видобування наших надр. З точки зору міжнародного гуманітарного права, аби довести воєнний злочин проти довкілля, необхідно підтвердити факти комерційного збуту цих корисних копалин.
Тут українським розслідувачам також допомагають міжнародні партнери. OSINT- дослідження з використанням відкритих джерел та супутникових знімків, які дозволяють порівняти ситуацію до та після окупації.
Як бачимо, незалежно від завершення чи подовження активної фази бойових дій у найближчі роки українським юристам, екологам та журналістам вистачатиме роботи із визначення завданої екологічної шкоди. Це копітка, але важлива робота – на сторожі довкілля та справедливості.
Наталя Шевчук
Фото: авторка, Іван Русєв, соцмережі
