Одеса вже втринадцяте в розпал літа – наприкінці липня – мала дивувати кіноновинками з червоним хідником та світовими зірками. Війна ці плани змінила. Втім, попри це, Одеський міжнародний кінофестиваль цьогоріч таки відбудеться. Ба більше, він уже відбувається. Щоправда, в іншому форматі й одразу на кількох локаціях.
Про це в ефірі Радіо “Промінь” ведучим Анні Заклецькій та Дмитру Захарченку розповіла генеральна директорка ОМКФ Анна Мачух.
Партнери з кількох країн запросили до себе ОМКФ, щойно Росія вторглася в Україну з повномасштабною війною. Тож усупереч всьому глядач_ки побачать кіноновинки з України.
Програми Одеського міжнародного кінофестивалю покажуть в рамках інших кінофестів у кількох країнах світу.
Це кіномарафон, який стартував 8 червня з норвезького містечка Грімстад. Там на фестивалі короткого метру презентували серію короткометражок від ОМКФ.
Наступну зупинку ОМКФ зробить в Чехії. Там із 1 до 9 липня кіноманів збере Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах – один із найбільших кінофестів Центральної та Східної Європи. І саме там цьогоріч відбудеться професійна секція ОМКФ – Work in Progress. Українські режисери представлять там свої уже відзняті стрічки, які їм завадила завершити війна.
Покази будуть також у Німеччині, онлайн у Канаді, а наприкінці липня – з 26-го до 31-го – в Приштині (Косово) на Міжнародному кінофестивалі PriFest. За словами Анни Мачух, ОМКФ знову представить Work in Progress, спеціальну програму від режисерів-дебютантів та програму нових фільмів, які би хотілося зняти, але, на жаль, неможливо зараз в Україні.
Головний захід ОМКФ – Національний конкурс – відбудеться в Польщі в рамках Варшавського міжнародного кінофестивалю. Захід заплановано на 14-23 жовтня. Це будуть покази українських фільмів із оцінками від журі, яке обере найкращий український фільм від ОМКФ. В Польщі зараз багато українців, тож організатори фестивалю сподіваються, що вони неодмінно його відвідають.
Жоден із заходів, який проводить ОМКФ, не минає без теми війни в Україні. “Війна триває вісім років, знято багато українських фільмів на цю тематику”, – каже Анна Мачух. Окрім кінопереглядів, проводять багато дискусій про те, як війна впливає на кіноіндустрію, як кінематографістам з цим жити і як працювати з пропагандою. Під час Каннського кінофестивалю Україні присвятили цілий павільйон.
У Норвегії панельних обговорень не було, хоча норвежці дуже тепло зустрічали українців. “Країни, що мають кордон із Росією, найбільше нас розуміють, тому що в них відчувається страх того, що Україна може бути першою країною, на яку нападе Росія. Цього відчуття не було в Каннах, тому що французи досить лояльні до російської влади”, – ділиться враженнями Анна Мачух.
“Організаційними моментами на місцях займаються самі фестивалі, вони нам допомагають і шукають фінансування, щоби привезти українські групи презентувати свої фільми чи проєкти. Цьогоріч ОМКФ робиться фінансово й технічно нашими партнерами і руками команди ОМКФ”, – пояснює гендиректорка фестивалю.
Каже, до них звертається багато волонтерів, які з ОМКФ впродовж 10 років. Для найбільш відданих організатори шукають можливість долучитися, але це радше винятки. Водночас команда ОМКФ сподівається, що вже наступного року всі друзі фестивалю знову зберуться в Одесі в перевіреному роками форматі.