Одеситка Наталя за свої 25 років побувала у двох арміях: на строковій службі у ЦАХАЛі та на контракті у ЗСУ, під час повномасштабної війни. Дівчина зсередини знає специфіку служби в різних військових структурах, які часто порівнюють, але які за своєю суттю є зовсім різними. Ми поговорили з Наталею про відмінності армії в Україні та в Ізраїлі, з якими труднощами зіштовхуються жінки у війську та як вони знаходять своє місце в справі, яка довгий час вважалась виключно чоловічою.
Добрий день! Розкажіть, будь ласка, як ви потрапили до армії та де зараз служите?
Я почала свою службу в Ізраїлі. Приїхала туди в жовтні 2020 року, після пандеміх коронавірусу. Коли отримала громадянство, дізналась, що військовозобов’язана. Подумала: «О, прикольно! Цікавий буде досвід!». Я призвалася в 2022 році, мала піти в 2021, але були бюрократичні перепони, тому пішла на рік пізніше, ніж планувалося.Коли мені лишалося пів року до демобілізації, в Ізраїлі почалася нова фаза війни. В 2025 році повернулась до України, пішла служити за контрактом до Сил безпілотних систем, виконувала завдання на Дніпропетровщині та Харківщині.
Ізраїль, як відомо, це одна з країн, де жінки служать обов’язково, нарівні з чоловіками
Є один нюанс, про який чомусь всі забувають, коли використовують Ізраїль як приклад. Немає закону про обов’язковий призов усіх дівчат. Є закон про призов усіх жінок і всіх чоловіків хлопців єврейського походження, черкесів та арабів-ізраїльтян. Причому для це дуже цікаво сформульовано. Не згадаю, як звучить точно, але якщо ці люди не хочуть йти служити, їм легко відкосити. Але якщо вже бачиш черкеса чи араба в ізраїльській армії, то розумієш, що людина прийшла служити добровільно, бо вона хоче.
З цього виходить, що прагнення служити виявляють далеко не всі?
В ЦАХАЛі служить багато євреїв, які там просто тому, що в них немає вибору. Є дуже багато родин, які вивозять своїх дітей у певному віці, щоб вони прожили певну кількість років за кордоном і не підпадали під закон про призов. Але часто буває й так, що родина, наприклад, виїхала в Америку, прожила там десять років. А дитина, яку вони з собою вивезли, в якийсь момент вирішує, що хоче служити, добровільно повертається до Ізраїлю та мобілізується.
А чим відрізняється українська армія від ізраїльської, на вашу думку?
Це зовсім різні армії, які створювалися у різних умовах. . Головним завданням української армії у мирний час є патрулювання кордонів. Ізраїль, з моменту створення держави, постійно готується до наступної війни. Мирних років за весь час існування держави було максимум п’ятнадцять. Але в умовах війни в Україні просто непорівнюваний масштаб бойових дій. В Ізраїлі постійно існує загроза з сектору Гази, терактів, ракетного обстрілу з боку сусідів. Але немає такого, щоб хтось пів року на позиції сидів без можливості евакуюватися.
Як, загалом, проходять строкову службу жінки в Ізраїлі?
Для розуміння контексту. В армії Ізраїлю є просто офісні за своєю суттю види служби. Так, в Україні теж є тилові посади, де люди працюють з дев’яти до шести, але в нас це дуже ненормований робочий графік, і ти все одно у війську. Немає такого, що ти належиш сам собі. В Ізраїлі з цим сильно простіше. Принаймні, так було до 7 жовтня 2023 року. А в найскладніші дні «офісники» по два-три тижні ночували на базі, яка абсолютно не пристосована до таких умов. Ставили розкладачку – і все.
Тобто, умови служби для жінок спрощені?
Ні. Армія – це все одно армія. Війна – це все одно війна. Але ізраїльська армія краще адаптована для жінок, тому що мала більше часу налагодити процеси у відносно мирний час. Хоча б в тому плані, що строкова служба проходить переважно за місцем проживання, ти не відірваний від свого середовища. І чоловіки, і жінки в Ізраїлі мають змогу бувати вдома частіше, ніж українські військові.
А як служать ті, хто має певні обмеження через здоров’я?
В Ізраїлі служать майже всі. Але якщо є хвороби, сильна алергія, епілепсія, чи ще щось серйозне, то вже з’являються нюанси. Тобто, формально людину до служби допустили, але по факту вона нічим особливо серйозним фізично не займається. Це зазвичай служба, пов’язана з розвідувальними даними, або з технологіями, комп’ютерами, чи звичайна офісна робота. Така служба виключає фізичні навантаження, та має відносно нормований робочий час.
А кого не призивають до ізраїльської армії?
Найчастіше це серйозні медичні причини, коли армія не хоче брати на себе відповідальність за здоров’я військового. Людині з серйозною онкологією, наприклад, можуть сказати: «Повернись, коли ти будеш у ремісії».Релігійна жінка може отримати звільнення від обов’язкового призову і виконувати альтернативний вид служби, наприклад, у швидкій чи у благодійній організації . Але тільки у випадку, якщо вона зможе довести свою релігійність. Загалом, у релігійних чоловіків також є опція отримати відстрочку. Багато хто отримує такі відстрочки протягом життя і не служить взагалі.
І часто вони користуються такою опцією?
Тут дуже цікаво виходить. Для релігійних родин факт служби сина в армії є дуже поважною справою. Особливо якщо він служить десь на бойовій посаді. А якщо служити йде дочка, то це чомусь вважається ганьбою для родини. Моя сусідка по квартирі була якраз з такої ультраортодоксальної сім’ї. Її в чотирнадцять років вигнали з дому, коли вона сказала, що хоче пов’язати своє життя з військовою службою. Дівчина була націлена на посаду, яка потребує відбору, а це зазвичай цілий процес на декілька років, який починається в старшій школі. І вона була фактично безхатньою, тинялась між різними організаціями, поки армія не взяла її під своє крило та не надала житло.
На якій посаді ви служили в Ізраїлі?
За два роки строкової я змінила дуже багато посад. Стояла на блокпостах, була в протиповітряній обороні, пошуково-рятувальній бригаді. В останніх є дуже цікава специфіка: вони одночасно є бойовим підрозділом, але за потреби перетворюються на військових рятувальників. Багато посад на момент моєї мобілізації були недоступні для жінок. Але загалом, що в Ізраїлі, що в Україні, для жінок можливостей розвиватись в армії об’єктивно менше.
Як давно ви повернулись до України?
Я приїхала назад півтора роки тому. Якби не строкова служба, я б повернулась додому раніше. Потім ще чекала, де знайти квитки на літак. Постійно скасовували рейси, бо Іран черговий раз вирішив, що йому хочеться покидатися ракетами. І так вийшло, що в березні 2025 року я повернулась в Україну, а вже за півроку пішла служити. В моїй голові тоді був такий вибір: «Або ти для армії, або ти в армії». Я пішла за контрактом у Сили безпілотних систем, як вибухотехнік.
Чому ви обрали саме цей вид служби?
Я коли шукала посаду, то заходила в рекрутингові центри, і мені пропонували тільки пілотувати БПЛА або бути медиком. Але в якийсь момент один з рекрутерів почав перелічувати посади, і я така: «О, вибухотехнік! Звучить цікаво.» В Ізраїлі в мене був опосередкований досвід роботи з вибухівкою. Тобто, умовно кажучи, я розуміла, що я візьму до рук шашку С-4 і не підірву себе та інших з переляку. Бо це дуже специфічна військова спеціальність: люди бояться і роблять помилки з фатальними для себе наслідками.
Як в українській армії ставляться до чоловіків, а як – до жінок?
Наведу один приклад. Є в підрозділі умовний бусифікований Вася, якого видернули з його цивільного життя, і байдуже йому на цю службу. Вчитися він нічому не хоче, в нього купа попереджень, але на кожен його провтик реакція: «Ну, це ж Вася», «Він же бусифікований», «Дурень, що з нього візьмеш?». Але якщо якусь помилку зробить жінка, чи через втому, чи через необережність, чи просто через брак досвіду, то реакція зовсім інша. «Навіщо ми взяли жінку?», «Боже, від них одні проблеми!» і т.д. Якщо ти жінка в ЗСУ, ти не маєш права на помилку: в мене десь чотири місяці роботи пішло на те, щоб заслужити нормальне ставлення.
Тобто, наразі про рівність в ЗСУ чоловіків та жінок не йдеться?
В українській армії жінок часто використовують як рекламу для військової частини. Приїжджає якась медіагрупа чи відбувається нагородження, і їх висувають на перший план. Але чесно, це все для мене виглядає як: «Я не гомофоб! Дивіться, в мене є друг-гей». А на практиці поширені випадки, коли військовослужбовицям в армії не дають роботу, бо вони жінки, пропонують меншу кількість змін. Будь-яка твоя помилка розглядається через призму того, що ти жінка. Особисто тому я просто уникала абсолютно всіх інтерв’ю і досі уникаю. Коли робили репортаж про наш екіпаж, я просто сказала нашим пацанам: «Хлопці, ви екіпаж з трьох. Мене тут немає».
Що ти думаєш про ідею жіночої мобілізації в Україні?
Кожного разу, коли хтось говорить про загальну жіночу мобілізацію, я кажу, що поки не буде умов, про це не можна говорити. Я вже не говорю про те, що на адаптацію законодавства піде багато років. Подекуди чую претензії, мовляв, чому жінки скаржаться на те, що немає окремого душу в навчальних центрах, де ви його знайдете на позиції. Ну, я була на позиції з екіпажем з трьома хлопцями. І майже за рік служби не було жодних інцидентів. По-перше, ми один одного знаємо. По-друге, вони розуміють, що їм за це буде. Але коли ти приїжджаєш до навчального центру чи ще кудись, ти ж не знаєш, куди ти потрапив і що там за люди.
Були з цим якісь проблеми?
Для прикладу, ми заїхали в навчальний центр в момент, коли там почали формувати роту з так званих «бусифікованих» . Не маю проти них нічого, але серед цих людей є різний контингент. В тому навчальному центрі у нас був один спільний душ на всіх, з чотирма кабінками. Для багатьох дівчат це було серйозним викликом. Банально, проблеми з теплою водою, треба в середині процесу щось полагодити. Жодних проблем, накину щось на себе, вийду та підкручу. Були хлопці, які думали, що це абсолютно нормально, виходити голим. Були дівчата, які не хотіли навіть в білизні виходити. Що, в принципі, можна цілком зрозуміти.
Які умови служби в Ізраїлі для жінок, порівняно з Україною?
В Ізраїлі, за великим рахунком, теж немає умов для служби. Так, в тилових умовах у тебе може бути окрема кімната, душова, що закривається на ключ, але коли доходить до служби, то схожі проблеми. І в Україні, і в Ізраїлі були випадки, коли жінки через військову службу мали проблеми з репродуктивним здоров’ям і через суд доводили цей взаємозв’язок. В Ізраїлі, як і в Україні, немає масових бронежилетів під жіночу анатомію. Інша річ, що мало хто служить в умовах, що броню треба носити постійно, щоб це призводило до фатальних наслідків.
Але ж там жінки на бойові посади йдуть тільки добровільно?
Так, але коли жінка йде на таку посаду, то підписує документ, де вказано, що армія не несе відповідальності, якщо внаслідок служби виникнуть проблеми з репродуктивним здоров’ям. Принаймні, так було за часів моєї служби. З одного боку, наче ніхто нікого не змушує, з іншого, треба розуміти контингент дівчат, які йдуть на бойові посади. Більшість дівчат йде до армії у вісімнадцять чи дев’ятнадцять років. Вони в цьому віці не те що про дітей не задумуються, вони банально не читають умов перед тим, як встановити Windows.
Як, на вашу думку, жінка може поставити себе в чоловічому армійському колективі?
Дехто з військовослужбовиць починає обливати брудом інших жінок в підрозділі, щоб «стати своєю». Але це не дуже хороший вибір, бо з великою ймовірністю про тебе теж будуть погано говорити, але вже за твоєю спиною. Горою стояти за все жіноцтво теж так собі варіант, бо жінки теж бувають різні. Треба розуміти, що якщо людина робить погані вчинки, чинить непрофесійно, поводиться як моральна потвора, це тому що вона просто така людина. А не тому, що вона чоловік чи жінка.
Спілкувалася: Марія Шевчук
