Одеса є одним з українських міст, яке регулярно потерпає від російських атак. Людям, які залишаються тут жити та працювати, потрібні можливості для відпочинку й відновлення. Другого вересня громадська організація «Безбар’єрні» організувала дитяче свято для жителів Пересипського району. Захід був приурочений до Дня міста та орієнтувався, передусім, на мешканців «селища Котовського». Це неофіційна назва одного з найвіддаленіших мікрорайонів міста.
До центру Одеси звідси їхати більше години, тому не всі охочі місцеві мають можливість поїхати й відпочити, вивезти дітей погуляти. Тим паче, що через обстріл, який стався напередодні, зникло світло та перестали ходити трамваї.Повітряні тривоги, періодичні вибухи, вимушена евакуація, розлука з близькими, біганина в укриття стали фоном, на якому проходить дитинство маленьких одеситів.
Місто регулярно страждає від російських атак. В новинних стрічках щодня з’являються фото нових пошкоджених будівель. За таких обставин складно говорити не лише про безпеку дітей, а й про їхнє право на дитинство. Тому багато батьків, за мірою своїх фінансових можливостей, намагаються, щоб їхні діти відпочивали. Але така можливість є далеко не в усіх.
«Ми вирішили організувати свято саме на селищі Котовського, бо бачимо, що маленькі жителі цього мікрорайону потребують уваги. Зрозуміло, що через війну всі втомилися. Кожен з нас чекає перемоги. Але діти цього не розуміють, і їхнє дитинство – воно єдине. Якщо ми сьогодні дамо їм хоча б якусь маленьку радість, маленький вогник в очах, якусь посмішку, то це багато чого вартує.В мене троє дітей, у нас багатодітна сім’я, і я розумію, що це таке. Коли дитина посміхається, радіє, то і батькам легше. Вони теж можуть трішки видихнути. І навіть в день після жахливого обстрілу, відсутності світла та води, вони мають трохи радості», – пояснює голова ГО «Безбар’єрні» Олексій Морозов.
Свято для дітей в умовах повномасштабної війни може здатися сумнівною ідеєю. Війна триває, обстріли посилюються, через обстріли зникають світло та вода. Навіть прийняти душ та розігріти їжу за цих обставин стає завданням із зірочкою. Однак саме в такі моменти важливо переключити увагу та знайти привід для радості. Святкові заходи в умовах воєнного стану дають можливість на кілька годин переключити увагу з того, що відбувається навколо. Забути хоча б на мить про обстріли, танцювати, спілкуватися з однолітками та отримувати позитивні емоції. Життя в атмосфері невизначеності та страху емоційно виснажує не тільки дорослих, а й дітей.
Навіть якщо дитина прямо не говорить про свої переживання, вона може нервуватися через поведінку батьків, звуки вибухів, повітряні тривоги або недосип. Можливість поспілкуватися з іншими дітьми, прикрасити себе аквагримом, поїсти морозива чи просто порухатись під веселу музику важлива для скидання внутрішньої напруги. Дитина розуміє, що навіть в умовах війни можна знаходити для себе можливості порадіти життю. Саме тому громадські організації проводять в Одесі дитячі свята навіть у воєнний час. Приділяючи особливу увагу віддаленим районам міста, де хоч дитячих розваг і не бракує, але здебільшого вони платні.
«На сьогоднішній день надважливо такі заходи проводити саме в спальних районах міста. Спілкуючись з різними людьми, я розумію, наскільки велика в них потреба. Маленькі діти живуть в умовах війни. Батьки не завжди мають змогу кудись поїхати, щось показати дітям. Вони вже п’ятий рік живуть у повітряних тривогах, безкінечних вибухах і за усіма цими жахіттями втрачають дитинство. Воно не повинно бути таким. І важливо, щоб малюки могли повеселитися один з одним, пограти з аніматорами. Навіть ті ж самі повітряні кульки, танці, морозиво створюють настрій. На жаль, ми живемо за таких обставин, коли наш агресор-сусід намагається дитинство в маленьких одеситів відібрати», – говорить депутатка Одеської міської ради Тетяна Плаксій.
Масові заходи для наймолодших зазвичай приурочують до Дня захисту дітей, Нового року, Великодня, початку навчального року або інших урочистих дат. Однак мета таких заходів значно більша, ніж заяви з імпровізованої сцени: «Сьогодні ми відзначаємо День міста!» чи якийсь інший день. Для сучасних дітей війни важливо створити безпечний соціальний простір, де вони можуть відчувати себе безтурботними дітьми та розважатись, як це було в довоєнні роки.
Велика кількість маленьких мешканців Одеси тим чи іншим чином зіштовхнулись з наслідками війни, відчувши досвід вимушеної евакуації, біганини в укриття, розлуки з рідними.В Одесі, яка регулярно зазнає обстрілів, такі святкування мають ще один сенс. Це дає розуміння, що життя не обмежується новинами з фронту та повідомленнями про повітряні тривоги. Під час таких урочистостей одесити розуміють, що місто продовжує жити, що є змога радіти життю, всупереч прагненням тих, хто хоче його зруйнувати.
Звісно, треба враховувати безпекові моменти та бути обачним. Тому місце для проведення заходу обрали поруч з великим укриттям. Війна це велике горе, кожен день в різних куточках нашої країни гинуть люди, однак відкладати свята «до перемоги» теж не зовсім правильно. Особливо в умовах довготривалої війни, яка продовжується вже п’ятий рік. Ні танці, ні музика, ні аніматори не можуть компенсувати втрат, але дають можливість на мить забути про турботи.
Дитяче свято не замінить психологічної допомоги, не поверне втрачених годин сну і не зробить життя безпечнішим. Але воно може дати дитині те, що також необхідно для психологічного благополуччя, – можливість відпочити від постійної напруги. Для дорослих такий підхід не менш важливий. Мало хто зараз має ресурс на великі досягнення, і це може формувати почуття провини. Однак, дивлячись на дітей, деякі люди можуть згадати самі, як це, бути дитиною, як радіти сьогоднішньому дню та побутовим речам. Навіть за умов, коли, здається, радіти немає чому.
Незважаючи на те, що свято позиціонувалося як дитяче, святкувати прийшли багато дорослих. Хтось привів дітей чи онуків, хтось просто проходив повз і залишився. Діти радіють через святкову атмосферу, дорослі радіють від того, як радіють їхні молодші члени родини. В умовах фізичного та емоційного виснаження від війни, маленьке свято, атмосфера з танцями та музикою дозволяє хоча б ненадовго повернутись до мирних часів. Забути про війну, обстріли, повітряні та не тільки тривоги. Принаймні, на короткий час.
Марія Шевчук
