Повномасштабна війна має як опосередкований, так і безпосередній вплив на морське довкілля. Якщо говорити про прибережні території, то на них впливають наявність особового складу і різноманітної військової техніки. Негативний вплив також чинить будівництво різних фортифікаційних споруд, зокрема протитанкових ровів, траншей, бункерів та інших земляних конструкцій. Спутниками бойових дій є бомбардування, обстріли та вибухи, які відбуваються, на жаль, регулярно. Чорне море теж страждає від війни, однак наразі через бойові дії не можна повністю спрогнозувати і описати наслідки.
На жаль, російсько-українська війна не перше зіткнення, від якого страждають морські екосистеми. Про небезпечний вплив боєприпасів на морське довкілля можна судити на прикладі Балтійського моря. Існує велика кількість досліджень, які демонструють, як під впливом у морського середовища руйнуються снаряди, бомби та бочки з хімічними бойовими речовинами, що були затоплені в часи Другої Світової війни. За оцінками HELCOM, радянські військові разом з союзниками затопили близько 40 тисяч тонн хімічних боєприпасів в період з 1945 по 1947 роки.
Корозія боєприпасів відбувається нерівномірно. Якщо для наскрізної корозії артилерійських снарядів може знадобитися понад 100 років, то у випадку авіабомб, а також бочок з хімічними бойовими речовинами, вже практично досягнутий етап, коли корозія значною мірою руйнує їхні корпуси й починається витікання вибухових або отруйних речовин у морське середовище. Це призводить до забруднення води та отруєння морських організмів, зокрема донних організмів і личинок риб.
«У Чорному морі, на жаль, десятиліттями немає систематичних досліджень. Тобто, ми дуже мало знаємо про швидкість корозії, про типи руйнування, про механізми. Єдине, що ми знаємо, це те, що кисень є лише на певній глибині, а потім у глибоководній зоні починається безкиснева зона. Але вона з точки зору корозії ще навіть гірша, тому що там багато сірководневих бактерій, і відбувається швидка точкова корозія. Також через великий вміст сірки можливе руйнування цих оболонок. Тобто це дуже важливий фактор екологічного тиску, який необхідно враховувати, тому що це буде великий екологічний і не тільки екологічний ризик для всієї екосистеми Чорного моря, особливо для прибережних зон і природоохоронних територій», – зауважує координатор проєктів у секретаріаті Гельсінської комісії із захисту морського середовища Балтійського моря Андрій Графов.
Затоплена вибухівка є лише однією з екологічних загроз, спровокованих війною. Інші наслідки виникають безпосередньо внаслідок обстрілів, атак на інфраструктуру та пошкодження прибережних ділянок. Окремою проблемою є накопичення різного роду відходів як у морському середовищі, так і на прибережних територіях. Додатково ситуацію ускладнюють масштабне мінування територій, підпали та пожежі. Наприклад, пожежі, які виникають під час масштабних обстрілів. Є випадки, коли заповідні території, на кшталт лісу на Кінбурнській косі, просто вигорають.
Хімічне або радіаційне забруднення, пов’язане, зокрема, з руйнуванням різних комунальних, сільськогосподарських і промислових об’єктів, розташованих у прибережній зоні. Загалом, такі впливи воєнних дій здебільшого зосереджені навколо критичної інфраструктури. Це фортифікаційні споруди, промислові зони, а також території з високою природоохоронною цінністю. Усе це суттєво впливає на стан морського довкілля і має не лише екологічні, а й економічні наслідки. Були часи, коли росіяни вдавались до торговельної блокади морських шляхів України, але коли це не вдалося, почали атакувати портову інфраструктуру.
Війна також створює перешкоди для проведення природоохоронних робіт і доступу до морських ресурсів. Це становить загрозу для традиційних видів діяльності. Зокрема, рибальство в Чорному морі практично зупинилося, відчутного впливу зазнала й рекреаційна діяльність. Відбувається блокування портової інфраструктури та окремих транспортних коридорів. Це, своєю чергою, ускладнює вихід на міжнародні ринки. За роки повномасштабної війни Чорне море та його біорізноманіття не раз опинялось під загрозою. Одним з найтрагічніших випадків стала руйнація Каховської ГЕС влітку 2023 року.
Це стало безпрецедентним випадком, який став гуманітарною, економічною та екологічною катастрофою. І після цього все частіше став лунати такий термін, як «екоцид». Наслідки витоку тонн забрудненої води передбачаються як короткострокові, які встигли помітити, так і довгострокові, які тільки потрібно буде осягнути. Уже за тиждень після підриву греблі на узбережжі пляжів вже спостерігали скупчення зелених плям. Це було не тільки цвітіння водоростей, а й острівці з очерету, будівельного сміття і т.д. Найбільш серйозні наслідки відчуло на собі українське узбережжя, однак сміття з Херсонщини знаходили навіть біля берегів Грузії.
«Такий комплексний вплив, призводить до загибелі морських організмів. Пошкоджуються важливі морські екосистеми, вода забруднюється різними хімічними та токсичними речовинами, а також залишками військової техніки. Навіть локальні бойові зіткнення в повітрі мають чітко виражені екологічні наслідки та залишають слід у Чорному морі. Особливо це впливає на території, які мають для нас велике значення, зокрема природоохоронні. Сьогодні ми не можемо вільно виходити у відкрите море, щоб проводити комплексний моніторинг і збирати дані про стан Чорного моря», – говорить молодша наукова співробітниця Українського наукового центру екології моря Юлія Котельнікова.
Якщо говорити про безпосередній вплив війни на морське довкілля, то на нього впливає маневрування військових суден, що супроводжується шумовим навантаженням, різними викидами та скидами. Це запуски ракет, безпілотних апаратів і підводних човнів, через які у довкілля потрапляють пальне та продукти згоряння. Це також викиди шкідливих речовин, залишки невдалих пусків і фрагменти ракет, які залишаються в морі. Йдеться також про вплив затопленої військової техніки, наприклад, уламків літаків або човнів. Це забруднення внаслідок потрапляння у воду уламків ракет, збитих над морем.
У зв’язку з тим, що, війна значно впливає на морське довкілля, Україна проводила різноманітні заходи, спрямовані на інформування міжнародної спільноти. Були проведені позачергові засідання міжнародних організацій, зокрема 45-те засідання Чорноморської комісії, після якого держави-учасниці наголосили на відповідальності Росії за забруднення Чорного моря і на необхідності вжити заходів, щоб ліквідувати подальшу небезпеку. Також підсумками 12-го засідання Міжнародної морської організації стало тало посилення заходів з боротьби із тіньовим флотом.
На жаль, про закінчення бойових дій, після яких можна оцінити всі наслідки для водного середовища, говорити рано. Однак співробітники Українського наукового центру екології вже працюють над розробкою методичних документів, які знадобляться після війни. Зокрема, йдеться про розробку методології оцінювання шкоди та розрахунку збитків, завданих воєнними діями морському довкіллю та біорізноманіттю. Усі ці документи необхідні як для практичної роботи відповідних установ, так і для юридичної фіксації завданої шкоди. Адже важливо не лише зафіксувати наслідки війни для морського довкілля, а й забезпечити належне документування збитків.
Марія Шевчук
