РФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди

Російські пропагандистські ресурси, орієнтовані на Одесу, продовжують висвітлювати актуальні події зі зручної для них точки зору. У першій половині липня в центрі уваги опинилися одразу кілька наративів, покликаних перекласти відповідальність за російські атаки на Україну, виправдати удари по цивільній інфраструктурі та створити ілюзію неминучості внутрішніх катаклізмів. Для цього використовуються актуальні фото та відео, суперечливі пояснення наслідків обстрілів і навіть псевдопророцтва, які видають за підтвердження майбутніх резонансних подій в Україні.

«Хроники мидлстрайков» або порушення причинно-наслідкових зв’язків

Після серії українських ударів по військових об’єктах на території Росії проросійський Telegram-канал «Одесский партизан» почав масово поширювати публікації під назвою «хроники мидлстрайков». У таких дописах використовують фото та відео загиблих цивільних, зруйнованої інфраструктури та пошкоджених морських суден. Самі зображення є справжніми, однак їхній зміст навмисно спотворюють. Автори публікацій намагаються сформувати враження, що ці жертви стали наслідком нової тактики українських ударів по території РФ.

Маніпуляція полягає саме у створенні хибного причинно-наслідкового зв’язку. Адже руйнування будинків та жертви серед цивільних на Одещині були з перших років  повномасштабного вторгнення. Один тільки удар по багатоповерхівці в Сергіївці влітку 2022 року забрав 22 людських життя. А регулярні удари по російській інфраструктурі, зокрема нафтовій, почали фіксуватися тільки в 2024 році. Тобто, період часу між першими загиблими в Одеській області та першими ударами по російських територіях склав два роки.Такий прийом є характерним прикладом маніпуляції контекстом.

Пропагандисти не підробляють фотографії та не вигадують жертв. Натомість вони змінюють пояснення того, чому сталася трагедія. Подібні повідомлення також намагаються нав’язати думку, що російські удари по українських містах є виключно реакцією на дії України. При цьому замовчується очевидний факт: Росія систематично атакує цивільну інфраструктуру України з перших днів повномасштабного вторгнення. Одеса та область неодноразово зазнавали ракетних і дронових ударів задовго до появи нинішнього інформаційного приводу. За цей час були зруйновані житлові будинки, лікарні, об’єкти культурної спадщини, а серед жертв були десятки мирних жителів.

Таким чином пропаганда намагається переписати хронологію подій. Якщо російські атаки тривають понад чотири роки, але окремі трагедії починають пояснювати подіями, що відбулися лише зараз, це означає свідоме викривлення причин і наслідків. Такий прийом дозволяє інформаційно виправдати удари по українських містах та перекласти моральну відповідальність за загибель цивільних на Україну.

Мета цієї маніпуляції полягає не лише у дискредитації українських військових операцій, а й у створенні відчуття, що саме Україна нібито провокує страждання власного населення. Насправді ж використані фото та відео лише нагадують про систематичні російські атаки, які тривають від початку повномасштабної війни і не потребують жодних додаткових приводів.

«Це все ППО»: взаємовиключні версії пропаганди про удари по Одесі

Інший поширений наратив останніх тижнів стосується наслідків російських атак по цивільній інфраструктурі. Пропагандистські ресурси традиційно заявляють, що житлові будинки, лікарні чи інші цивільні об’єкти нібито пошкоджує українська протиповітряна оборона. При цьому паралельно поширюється наратив, що обстріли українських міст є «відповіддю» Росії на удари ЗСУ по її інфраструктурі.

Ці два твердження суперечать одне одному. Якщо руйнування є результатом російської «відповіді», то відповідальність автоматично визнається за РФ. Якщо ж причиною називають українську ППО, тоді зникає сама логіка про «відплату». Проте пропаганда не намагається підтримувати внутрішню послідовність. Її завдання полягає не у створенні  цілісної картини, а у максимальному інформаційному шумі, який змушує людей сумніватися у будь-яких офіційних повідомленнях.

У випадку останніх атак по Одесі існують численні повідомлення очевидців, відеозаписи польоту ударних безпілотників та офіційні дані про застосування Росією реактивних дронів. Саме влучання цих безпілотників спричинили пожежі в автопарку та пошкодили цивільну інфраструктури. Інформацію про атаку та її наслідки підтверджували місцева влада, рятувальники й Одеська обласна прокуратура

Офіційне повідомлення Одеської обласної прокуратури.

Теза про «криворуке ППО» використовується російською пропагандою з перших місяців повномасштабної війни. Вона дозволяє зняти відповідальність із РФ та перекласти її на українських військових, які захищають міста від повітряних атак. При цьому замовчується головний факт: якби Росія не запускала ракети й ударні безпілотники по українських містах, застосовувати ППО взагалі не знадобилося б.

Ще одним характерним елементом є вибірковість висвітлення. Коли російський дрон влучає у будинок, пропагандистські ресурси починають шукати будь-яку альтернативну версію подій. Водночас удари по військових чи інфраструктурних об’єктах на території Росії вони беззастережно називають результатом українських дій. Такий подвійний стандарт демонструє, що інформаційна кампанія спрямована не на встановлення фактів, а на формування потрібної медійної картинки.

Що не так з пророками та їхніми передбаченнями?

Пропагандистські ресурси нерідко вдаються до містицизму. Проросійські Telegram-канали регулярно поширюють повідомлення  одеського «пророка» Андрія Гіперборея. За їх твердженням, чоловік нібито передбачив масові протести в Україні проти ТЦК. Доказом називають два тексти, опубліковані у 2024 та 2025 роках, у яких містяться розмиті образи «народного гніву», працівників ТЦК та вигуків «Ганьба». Після появи відео з масового заходу, де звучало це слово, автори публікацій заявили, що «пророцтво збулося».

Подібні твердження є прикладом добре відомого психологічного ефекту, який називають ретроспективним підтвердженням. Після того як певна подія вже відбулася, люди схильні знаходити в старих текстах фрази, які можна інтерпретувати в якості передбачення. Чим більш загальними є формулювання, тим легше пов’язати їх із будь-якими майбутніми подіями.

У цьому випадку використані максимально нечіткі образи. Поняття «народний гнів», «натовп», «ганьба» або «відчай» не містять конкретних дат, місць, учасників чи обставин. Подібні слова можна співвіднести із сотнями різних подій. Більше того, вигук «Ганьба!» уже багато років є звичним елементом української політичної культури та регулярно звучить під час протестів, мітингів чи громадських акцій. Сам факт його використання не може бути доказом будь-яких  екстрасенсорних здібностей.

Показово й те, що подібні «пророцтва» оцінюють лише після появи інформаційного приводу. Ніхто не аналізує десятки інших прогнозів, які не справдилися або взагалі не отримали жодного підтвердження. Це явище відоме як вибіркове підтвердження, коли увага концентрується лише на тих прикладах, які можна інтерпретувати на користь потрібної версії.

Поширення таких «пророцтв» має цілком практичну мету. Вони покликані створити враження, що суспільні конфлікти в Україні є неминучими, а внутрішня криза вже нібито була «визначена наперед». Таким чином політичні процеси пояснюються не реальними причинами, а містичними передбаченнями, що допомагає емоційно підсилити пропагандистський наратив про кризу в українському суспільстві. Насправді ж наведений приклад демонструє не силу «передбачення», а те, наскільки легко нечіткі та універсальні формулювання можна адаптувати до подій, які вже сталися.

Марія Шевчук

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів