Починаємо тиждень з нашою постійною рубрикою InfoCrime. Увесь минулий тиждень ми читали, що пишуть проросійські телеграм-канали, які фейки поширює ворожа пропаганда і як вона використовувала для цього події, які мали місце в Одеській області. «Героєм», останніх днів , за кількістю створених фейків став телеграм-канал «Одесский партизан», на який припадає третина спростованих нами фейків за останні три місяці.
Також ми досліджували одеські регіональні медіа, які хоч і не поширювали відвертих ворожих меседжів, не публікували відверто неперевірену інформацію, однак вдавались до маніпуляцій та емоційних суджень, щоб виділити свої матеріали з потоку новин-передруків, створених на основі офіційних інформаційних зведень. Детальніше про медіаобстановку на Одещині читайте у нашому тижневому дайджесті.
Реальні події з вигаданим контекстом: рецепт створення регіональних фейків
Першим нашу увагу привернув пост про ДТП з фатальними наслідками. Публікація висвітлює нібито випадок, коли вранці 19 жовтня на перехресті в Біляївці автомобіль, яким керував полковник ЗСУ, збив літню жінку, внаслідок чого вона загинула. У цьому ж дописі стверджується, ніби винуватого намагаються «відмазати». Однак як зазначено у матеріалі-розслідуванні, поліція інформувала, що водій затриманий і що перевірка встановила стан сп’яніння. Таким чином, ключова теза про «відмазування» немає підстав. Таким чином, реальна подія (ДТП з фатальними наслідками) набула додаткового сенсів, мовляв, що начебто керівництво чи військове начальство «рятує» винуватця, однак ця теза нічим не підтверджується.
У другій ситуації повідомлялося, ніби у місті Одеса молодий чоловік, аби уникнути призову чи мобілізації заліз у трансформаторну будку, де отримав серйозні опіки. Така версія поширена теж через «Одесский партизан». Проте перевірка показала: фото та повідомлення походять з закритого-Telegram каналу, який поширює шок-контент; там вказувалося, що постраждалий був безхатченком, який заліз у трансформаторну будку, можливо, для крадіжки міді чи просто щоб погрітись, причини не з’ясовувалися. У версії ж «партизана» він перетворився на «хлопця, який ховався від ТЦК». Отже, сама трагічна подія, коли чоловік загинув, отримавши опіки в трансформаторній будці, мала місце. Однак інтерпретація та контекст повністю надумані.
Обидва фейки мають кілька спільних ознак. По-перше, джерелом у кожному випадку виступає паблік «Одесский партизан», який надавав певну версію подій, які виявлялися недостовірними. По-друге, обидва сюжети використовують реальні чи напівреальні елементи (ДТП з жінкою, людина з опіками) й накладають на них додаткові сенси на кшталт «зловживання владою», «уникнення відповідальності», «переховувавння від мобілізації». Це дає підґрунтя для створення сенсації, викликає емоційний відгук, але не відповідає фактичному стану подій.
Матеріали були спростовані або через наявність офіційного повідомлення (у випадку ДТП) чи через виявлення першоджерела, яке не підтвердило поширену версію. Обидва фейки мають характер маніпуляції: замість того, щоб просто повідомити реальний інцидент, вони змінюють контекст так, щоб викликати недовіру до державних інститутів (виправдання військових, уникнення мобілізації) та/або посилити відчуття соціальної несправедливості.
Спростовані фейки є публікаціями, які на перший погляд можуть виглядати як журналістські повідомлення про події, що викликають обурення чи співчуття, але фактично містять ключові неправдиві або викривлені твердження. Обидва фейки поширювалися через один і той самий канал користувались такою схемою: реальна подія + неправдивий контекст = сенсація + маніпуляція. Такі повідомлення поширюються свідомо, для формування потрібних авторам проросійських наративів.
Пресрелізи з емоційною оцінкою: як подавали інформацію одеські медіа?
Також минулого тижня ми проаналізували матеріали, які публікувались на одеських сайтах. Велика кількість з них демонструє типовий для місцевих медіа баланс між оперативністю і поверховістю. Новини побудовані за принципом швидкої реакції на повідомлення поліції чи офіційних структур, але рідко доповнюються перевіркою фактів або коментарями з інших джерел. Це створює ефект достовірності, хоча насправді аудиторія отримує лише частину картини, зібрану з одного боку.
Новина «В Одесі викрили наркоділка: те, що знайшли в будинку, вражає» подає інформацію майже виключно мовою пресслужби Нацполіції. Акцент на тому, що «знайдене вражає», і на грошовій оцінці вилученого створює сенсаційний ефект, підсилюючи відчуття масштабності події. Проте у тексті немає жодних підтверджень вартості чи незалежної оцінки речових доказів. Так само відсутній розвиток теми: чи є у справі інші підозрювані, як формували докази, на якій стадії слідство.
Публікація «На Одещині чоловік прийшов “поговорити” і вбив господаря: деталі» побудована як короткий кримінальний сюжет. Вона має чітку фабулу, деталі й завершується висновком поліції. Однак новина залишає поза увагою будь-які елементи, що могли б збалансувати картину: позицію підозрюваного, версію захисту чи думку сусідів. Матеріал працює за принципом «поліція сказала — значить, так і є», що позбавляє читача можливості оцінити обставини самостійно.
Матеріал «Труханов з’явився на російському телебаченні в позитивному ракурсі» має іншу природу. Автори підкреслюють, що російські ЗМІ показали мера Одеси в «позитивному ракурсі», натякаючи на можливу співпрацю чи лояльність. Водночас у публікації використано матеріали з офіційних джерел Труханова, які могли бути використані без його згои. Сам факт появи будь-кого на російських ресурсах не є доказом підтримки чи співпраці, адже російська пропаганда системно використовує уривки, перекручує слова і формує потрібні наративи. Тут доречніше говорити про маніпуляцію саме з боку російських медіа, ніж про «участь» посадовця з Одеси.
У замітці «Серійну закладницю тяжких психотропів судитимуть в Одесі» повторюється шаблон першої новини: посилання на поліцію, чітке перерахування вилучених речовин і відсутність будь-якого контексту про майбутній судовий процес. Емоційне забарвлення тексту («серійна», «важкі психотропи») формує наперед визначене ставлення до підозрюваної. Автори новини активно використовують особисті судження для надання оцінки ситуації ще до того, як висновок щодо її проступку зробив суд.
Інформаційний нарис «“З болем наодинці”: у Саврані мітинг родичів зниклих безвісти проігнорувало керівництво громади» відрізняється тоном: він апелює не до сенсаційності, а до співчуття. Автор наголошує на байдужості влади до родин зниклих безвісти й відсутності офіційних представників громади. Такий акцент створює сильний емоційний ефект, але текст не наводить другої позиції, що робить матеріал суб’єктивним, навіть якщо його посил гуманістичний.
Усі п’ять публікацій демонструють одну рису – емоційне або формальне спрощення складних тем. Одні вдаються до гучних формулювань, інші прагнуть до драматизації або однобічності. У результаті формується медійний простір, де події виглядають яскраво, але не завжди достовірно. Одесити з таких матеріалів дізнаються про злочини, конфлікти чи громадські події, але не отримують достатньої глибини, щоб зробити власні висновки. Саме цей брак балансу і становить головну маніпуляцію сучасної локальної інформаційної картини.
Маpія Шeвчyк
Проєкт реалізується за підтримки ІМІ і CzechAid
