У 2025 році Данія посіла перше місце в Європі за рівнем медіаграмотності за даними дослідження European Media Literacy Index. Вона набрала 71 зі ста можливих балів разом із Фінляндією, Ірландією та Нідерландами. В попередні роки ця скандинавська країна теж була однією з лідерок за цим показником. На критерії успішності в рейтингу впливали рівень свободи преси, якість освіти та ступінь довіри до урядових структур. Ми вирішили перевірити особисто, що стоїть за цими словами, та вирушили до Данії.
Довіра починається з держави
З особливостями «інформаційного хюґе» знайомство відбулося в рамках проєкту Driving Change, присвяченого розвитку цифрових технологій. Данія змалечку навчає дітей перевіряти джерела інформації, розуміти, які дані можна залишати про себе у відкритих джерелах, а якими не варто ділитися. Зокрема, багато уваги приділяється формуванню медіаграмотності та розвитку критичного мислення. Це дозволяє мешканцям Данії протистояти інформаційним загрозам, яких останніми роками вистачає.
Однією з причин, чому Данія тримається, є довіра до власного уряду, який цю довіру, судячи з останніх опитувань, виправдовує. За даними OECD Government at a Glance 2025, 44 % громадян Данії висловлювали високий або достатньо високий рівень підтримки національному уряду. Крім того, 72 % опитаних були задоволені адміністративними послугами, які надаються з боку держави. А ступінь довіри до Данського агентства цифрового уряду сягнула рекордних 84 %. За таких умов пропаганда проти країни не має благодатного ґрунту і не досягає очікуваного ефекту.
«Данське суспільство дуже орієнтоване на рівність та інклюзивність. Тому ми тут, у нашій агенції, дбаємо про те, щоб кожен міг стати частиною цифрового суспільства. Щоб це було доступно не лише для людей, які вміють користуватися комп’ютером, а й для усіх. Окремо зазначу, що більшість наших громадян має високий рівень довіри до уряду. Через це данці готові надати якісь дані про себе. Зокрема, про стан здоров’я, місце проживання. Вони повідомляють особисту інформацію державним структурам, щоб отримати підтримку. Це надає величезні переваги, і дозволяє нам якісно виконувати свою роботу. Муніципалітети, регіони та держава звикли працювати разом для створення рішень», – пояснює заступниця директора Данського агентства цифрового уряду Тіне Удшолт.
Попри це, пропагандисти антиєвропейського спрямування не полишають спроб дискредитації уряду. Рішення данської влади щодо зовнішньої політики вони подають як безвідповідальні та небезпечні для власних громадян. Подекуди поширюються вигадані новини про те, що Данія вимагає повернути військову допомогу, яку надала Україні, бо потребує її для захисту власної території – Гренландії. Для багатьох данців погрози захоплення острова стали шоком, і чи не вперше з часів Другої світової війни вони почали ставити собі питання: що робити під час прямого військового нападу?
Періодично з’являються вигадані повідомлення про припинення допомоги, вимоги повернути отримані кошти або про розчарування данської влади українською стороною. Такі інформаційні вкиди покликані створити ілюзію ослаблення міжнародної підтримки України та посіяти сумніви серед громадян європейських країн. Після перевірки подібні твердження виявляються вигадками або свідомими маніпуляціями. Береться до уваги один аспект – фінансування, яке передається Україні, й нічого не говориться про те, що Данія отримує натомість.
Вірність загальноєвропейським цінностям
Антиєвропейські настрої поширюються у багатьох країнах ЄС і Данія тут не виняток. В державах Євросоюзу подібні рухи існують досить давно, однак у Данії вони ще не досягли критичного рівня. Навесні тут пройшли вибори, це був складний процес, який супроводжувався великою кількістю маніпуляцій. Вони не були такими сильними, як, для прикладу, в Угорщині. Але на формування нового данського уряду пішло майже два місяці після виборів. Ще ніколи цей процес не займав стільки часу. І навіть при цьому антиєвропейська риторика у Данії наразі не є домінуючою.
«Велика кількість громадян Данії все ще вірить у Європейський Союз, і також послідовно підтримує Україну. При цьому в соціальних мережах подекуди розгоряються огидні дебати, а поляризація суспільства лише зростає. Багато данців говорять, що, можливо, нам слід виділяти менше фінансової підтримки Україні, оскільки нам самим потрібна сильніша армія, що нам треба передусім подбати про власну безпеку та інтереси. Але, знову ж таки, ця позиція далеко не така радикальна, як у деяких інших європейських країнах», – говорить директор данської молодіжної організації Copenhagen Youth Network Халмат Фарайдон.
Данія справді має проблеми в галузі оборони, адже дуже довго спиралась на підтримку НАТО і була впевнена, що у випадку будь-яких проблем в безпековому секторі отримає захист від Сполучених Штатів. Сьогодні Данія прагне розвивати власну армію, при цьому продовжує бути однією з тих країн, чий обсяг військової допомоги Україні залишається одним з найвищих у співвідношенні до власного ВВП. Скандинавські партнери отримують доступ до сучасних військових розробок та навчаються в українських партнерів. Пропагандистські ресурси намагаються маніпулювати тим, що Данія занадто багато уваги приділяє Україні замість того, щоб подумати, як рятувати себе.
Від України до Гренландії
Безпекова ситуація в Данії є окремою темою маніпуляцій також для українців. Один з останніх фейків був про те, що ЗСУ, за міжнародними зобов’язаннями, мають воювати в Данії, якщо США скоять напад на Гренландію. Різні пропагандистські ресурси регулярно поширюють твердження, що Україна, в обмін на зброю, вимушена буде в майбутньому воювати в Європі. Будь-яка передача озброєння або участь у міжнародних програмах підтримки подається як зобов’язання виступати на передовій майбутніх воєн.
Якщо говорити про російську пропаганду серед данського суспільства, то одним з ключових наративів є нагнітання страху перед війною. Деякі інформаційні ресурси зображують Данію як країну, яка опинилася на межі прямого військового протистояння через підтримку України та співпрацю з НАТО. Мешканцям Данії нав’язується думка, що допомога Києву автоматично послаблює країну, роблячи її потенційною мішенню для США. Проте наразі країна тримається перед інформаційними загрозами, залишаючись стійкою до пропагандистських впливів.
В Данії медіаграмотність та розвиток критичного мислення не формуються у вакуумі. Люди мають навички перевірки інформації, довіряють офіційним джерелам, своєю чергою, офіційні джерела абсолютно відкриті в комунікації зі своїми громадянами. Саме ці показники сприяють тому, що суспільство менше піддається впливу фейкових новин. В Україні, в умовах воєнного стану, з відкритістю даних складніше, адже не про все можна говорити відкрито. Однак досвід Данії показує, що чим більше буде джерел достовірної інформації, тим рідше люди шукатимуть відповідей на невідомих ресурсах.
Марія Шевчук
