Під час дослідження одеських регіональних проросійських Telegram-каналів ми побачили, що тема відносин Україна-ЄС залишається в фокусі уваги пропагандистів. Такі пости нерідко подаються під соусом «альтернативної аналітики» або «розслідувань», проте при ретельнішому перегляді легко можна помітити типові прийоми кремлівської пропаганди на кшталт перебільшень, перекручувань фактів і цілеспрямованого зміщення інформаційних акцентів.
Зображення європейського способу життя з точки зору російської пропаганди
Коли йдеться про аварії, нещасні випадки чи інші соціальні проблеми в країнах-членах Євросоюзу, проросійські пабліки схильні перебільшувати наявні проблеми, або взагалі вигадувати їх. Одним із найяскравіших прикладів є пост про пожежі на нафтових підприємствах.
Telegram-канал «Типичная Одесса» описує подібні інциденти на заводах в Румунії та Угорщині. Після чого без жодних доказів «припускає», що ці підриви є спланованими. Незважаючи на те, що самі ж автори визнають, що причини не встановлені, це не заважає їм натякати, що ЄС мститься бізнесу, який не хоче підлаштовуватися під «генеральну лінію Євросоюзу».
Такі наративи поширюються для створення образу ЄС як диктаторського утворення, яке, мовляв, руйнує свої ж економічні об’єкти для тиску на політиків та підприємців. Насправді ж жодних підтверджень подібних звинувачень не наводиться. Крім того, велика кількість згаданих випадків відбуваються через технічні чи побутові причини, і кожен інцидент детально розслідується.
Також пропагандистські джерела, орієнтовані на Одесу, намагаються змалювати ЄС як простір, де суспільство «деградує та морально занепадає». Канали на кшталт «Одесский партизан» не соромляться вдаватись до гомофобних та расистських висловів, щоб змалювати «жахи європейського майбутнього». Такі дописи спрямовані наі переконання аудиторії в тому,що євроінтеграція є загрозлю для України, а саме членство у ЄС руйнує «традиційні цінності» та національний суверенітет країн-членів.
Допис каналу «Республика Одесса» є вічним сюжетом російської пропаганди на тему «Європа замерзає». Кожного року перед опалювальним сезоном з’являються публікації про те, як буцімто мерзнуть європейці в своїх будинках, про відключення опалення та жахливі репресії. При цьому йдеться про усталену європейську практику енергоефективності, яка підтримує у помешканнях температуру в межах 19-21 градусів, комфортну для людини. ЄС при цьому не лише забезпечує стабільне енергопостачання, а й послідовно зменшує залежність від російських енергоносіїв.
Ці дописи об’єднані тим, що використовують страх як головний інструмент впливу. Пропагандистські одеські Telegram-канали залякують змовами, соціальними катастрофами, холодом і соціальною деградацією. Проросійські джерела прагнуть сформувати відчуття, що Європа «загниває». Така тактика не нова: вона використовується ще з радянських часів і спрямована на те, щоб підірвати довіру до західних інституцій, відвернути увагу від внутрішніх проблем та створити ілюзію про те, як погано живеться за кордоном.
У підсумку ці повідомлення не мають нічого спільного з реальністю. Вони не інформують, а маніпулють емоціями, зокрема страхом, розчаруванням і недовірою. Подібні лякалки регулярно повторюються у проросійських пабліках, де ледь не щодня з’являються чергові «сенсації» про Європу, яка нібито перебуває на межі краху. І ці наративи поширюються не тільки у великих пабліках, але й у регіональних Telegram-каналах.
Спостереження за виборами: критика європейського вектору Молдови
Інтерес до внутрішніх справ Молдови з боку одеських проросійських Telegram-каналів обумовлений тим, що Молдова є не просто країною-сусідкою для Одещини, а й партнером у багатьох галузях, починаючи від торгівлі, закінчуючи спільними реформами на шляху до євроінтеграції.
Спільний кордон, транспортні коридори, тісні культурні зв’язки впливають на південні області України, зокрема Одеську. Прагнення Молдови до ЄС, її участь у регіональних програмах розвитку, відкриття спільних прикордонних пунктів з Євросоюзом вимагають тісної співпраці з Україною, що декларує той самий європейський шлях. Тому вибори в Молдові, що пройшли восени 2025 року, викликали підвищену увагу не лише з боку офіційних українських структур, а проросійських Telegram-каналів.
Останні доволі швидко почали активно відтворювати російські наративи. Ще до голосування вони поширювали повідомлення про нібито падіння рейтингу партії «Дії та солідарності» (PAS) та її лідерки Майї Санду. Публікації ґрунтувалися на даних фейкових соціологічних опитувань і на вигаданих «джерелах». Така риторика мала на меті створити у місцевої аудиторії враження, що проєвропейський курс Молдови буцімто вичерпав себе, а самі громадяни сусідньої країни вже нібито не хочуть йти за європейським курсом.
Коли стало зрозуміло, що PAS упевнено перемагає, одеський сегмент дезінформаційної мережі швидко змінив риторику. Новий акцент зробили на твердженнях про «зовнішнє управління» Молдовою. Автори дописів переконували, що реальними переможцями виборів є не громадяни Молдови, а Румунія та інші країни ЄС, які начебто встановили контроль над молдовською політикою. Такі повідомлення супроводжувалися коментарями про те, що «геополітику Молдови тепер визначає Румунія», а результати виборів були підробкою.
Уже після оголошення результатів виборів дезінформаційна кампанія вийшла за межі Молдови: ті самі пабліки почали проводити паралелі між Кишиневом і Києвом, тверджуючи, що обидві країни перебувають «під зовнішнім управлінням», а європейська інтеграція — це не шлях до розвитку, а форма залежності від Заходу. У публікаціях наголошувалося, що така сама доля й чекає на Україну, коли прийде час виборів, і проєвропейські сили неодмінно переможуть через обман і махінації.
Ця хвиля дезінформації показала, наскільки тісно переплетені інформаційні простори півдня України та Молдови. Для одеських пропагандистських каналів події у сусідній державі стали зручним приводом, щоб підсилити антиєвропейські меседжі серед місцевої аудиторії. Пропагандисти скористалися виборами як можливістю створити враження, що навіть успіхи на євроінтеграційному шляху є не шляхом до демократії, а «свідченням залежності». У результаті з’явилася двоетапна схема: спочатку Майю Санду дискредитували як слабку політичну лідерку, а потім заперечували її перемогу, намагаючись переконати читачів в так званому зовнішньому контролі.
Такі інформаційні кампанії мають ширшу мету, ніж просто коментування ходу виборів у Молдові. Натомість вони формують у мешканців Одещини скептичне ставлення до європейського курсу, підмінюючи реальні реформи історіями про втрату незалежності. У підсумку сусідня країна стає дзеркалом, через яке пропагандисти намагаються впливати й на українську аудиторію, підживлюючи сумніви щодо майбутнього України в ЄС. Таким чином, регіональні інформаційні пропагандистські майданчики стають місцем втілення гібридних операцій. Висвітлення міжнародних тем стало інструментом для стратегічної атаки на ідею європейської інтеграції загалом.
Хабар Джонсона за продовження війни: скоординована інформаційна атака
Пропагандистські одеські пабліки, за нашими спостереженнями, активно висвітлюють міжнародні події, пов’язані з європейськими політиками. Щоправда так, як їм це потрібно, з відповідними висновками. Одним із найяскравіших прикладів є публікаціі про те, що колишній прем’єр-міністр Великої Британії за хабар буцімто лобіював продовження війни в України та сприяв зриву Стамбульських домовленостей. Новинні повідомлення з такими наративами з’явились одразу в кількох проросійських спільнотах.
Публікації містять явні маніпуляції, що можна побачити, проаналізувавши хронологію подій та заміну понять. В оригінальній статті The Guardian написано, що Борис Джонсон отримав пожертву у розмірі одного мільйона фунтів стерлінгів від бізнесмена Крістофера Харборна у листопаді 2022 року. Цю пожертву задекларовано як фінансову підтримку діяльності Джонсона після його звільнення з посади прем’єр-міністра. Водночас так звані Стамбульські переговори між Росією та Україною відбувалися навесні того ж року, у березні та квітні 2022-го.
Отже, твердження про те, що саме через «хабар» Джонсона було зірвано мирні домовленості, не витримує критики хоча б тому, що переказ грошей відбувся за кілька місяців після переговорів.Це є класичною логічною помилкою:якщо щось сталося пізніше, це не означає, що воно спричинило те, що трапилося раніше. Спроба побудувати такий причинно-наслідковий зв’язок є свідомим перекручуванням фактів для формування певної політичної думки. А поява цієї новини в регіональних Telegram-каналах, говорить про свідому скоординовану інформаційну атаку.
Крім того, в публікації The Guardian ніде не стверджується про те, що це був хабар. Журналісти лише вказують на необхідність пояснення походження цього благодійного внеску, оскільки він викликає питання. Зокрема, навіщо бізнесмен, пов’язаний із різними політичними структурами, виділив таку суму колишньому прем’єру? Ця підозра не є звинуваченням. Між фразами «з’явилися питання» та твердженням, «гроші дали, щоб зірвати мирні домовленості» є велика різниця, яка в останньому випадку ґрунтується на домислах та пропаганді.
Таким чином, проаналізовані нами одеські проросійські канали свідомо спотворили як зміст оригінального джерела, так і послідовність подій, намагаючись видати припущення за доведений факт. Це типова маніпуляція: підміна складної та неоднозначної ситуації простою та емоційною формулою, яка буде зручною для потрібного політичного висновку. А саме, що європейські лідери сприяють тому, щоб війна в Україні продовжувалась та заважають встановленню миру.
Попередні огляди проросійських одеських Telegram-каналів свідчили про те, що вони переважно фокусувалися на таких темах, як обстріли Одеси, маніпулювали трагічними подіями другого травня, які стались в 2014 році та розповідали, що тут буде створений «румунський плацдарм». Останніми ж місяцями пропагандистські спільноти зосередились на висвітленні міжнародних подій із потрібним їм акцентом. Цього разу найбільшу увагу вони приділяли зовнішнім подіям, однак не оминули увагою виборчі процеси в Молдові, яка межує з Одесою. Європейський вибір нашої сусідки активно критикувався, показуючи що подібні кроки ведуть до деградації та посилення зовнішнього впливу з боку заходу.
Авторка: Наталя Шевчук
