Чотири роки тому питання організації туризму в умовах війни видавалось абсурдним та таким, що “не на часі”. Однак вже зараз більшої популярності набуває ідея, що треба розвивати економіку та туристичний бізнес там, де це можливо. І якщо більш безпечні західні регіони України активно приймають відпочивальників, то на півдні, під ризиком постійних обстрілів, цей напрямок тільки починає відновлюватись. Як війна вплинула на територіальні громади півдня України? Чи можна зробити відпочинок безпечним в умовах війни? Ці питання піднімались під час форуму «Берег майбутнього: нове життя туризму Причорномор’я через вплив війни», який цього тижня відбувся в селі Коблеве на Миколаївщині.
Влітку до південних регіонів України прибували туристи з усіх куточків нашої держави. Південь України традиційно був одним із головних туристичних регіонів країни. Деякі громади активно працювали в сезон відпусток, а потім ще рік жили на ці кошти. Пляжі Чорного моря, виноробні господарства, національні природні парки, унікальна кухня… Це не повний перелік речей, які приваблювали відпочивальників. Однак після 24 лютого 2022 року ситуація кардинально змінилась. Туризм став однією з перших галузей, яка відчула на собі економічні наслідки повномасштабної війни.
Найпершим перестав бути безпечним пляжний відпочинок. Деякі ділянки були заміновані нашими військовими, коли загроза російського морського десанту була актуальною. До цього додались регулярні повітряні тривоги та обстріли, що теж негативно вплинуло на туристичний попит. Щоправда, коли частина пляжів стала доступною для відпочинку, люди почали приїжджати. Спочатку просто полежати біля моря, а згодом дізнаватись про щось цікаве на околицях. Але при цьому не всюди безпекова ситуація дозволяє повернутися до такого відпочинку.
Одна з ключових ідей, яку озвучували місцеві підприємці та органи місцевої влади, звучала на кшталт: “Відкрийте нам доступ до пляжів, а далі ми все самі зробимо”. Проте були й спікери, які наголошували, що повернення традиційного пляжного відпочинку очікувати не доводиться. Навіть якщо війна закінчиться прямо завтра, все одно на відновлення та організацію безпечного туризму потрібен буде час. Тому бізнесу, який хоче рости й розвиватися, важливо шукати інші пропозиції для відпочивальників.
«Ми повинні зараз бути дуже толерантними, вміти комунікувати та об’єднуватись. Туристичному бізнесу потрібна співпраця та підтримка. Я правда вірю, що в Причорномор’ї є чим займатися. Тут є устриці Скіфії, равлики, велика кількість чудових місць для відвідування. Потрібно створювати класні пропозиції, щоб люди сюди їхали. Створити крафтове обличчя Коблева та крафтове обличчя Таїрова. Ми повинні мати такі місця, щоб український турист захотів сюди приїжджати та повертатися, навіть без моря та пляжів» , – говорить голова правління ГО «Агенції регіонального розвитку Таврійського об’єднання територіальних громад» Павло Ярмій.
Якщо в тій же в Одесі пляжі почали поступово відкриватися, то в Коблевому та багатьох інших прибережних громадах Миколаївської області море досі залишається закритим. Працює аквапарк, деякі бази відпочинку обладнані басейнами, мають укриття, де можна перечекати небезпеку. Однак велика кількість туристичних центрів, не маючи доступу до узбережжя, припинила свою роботу, бо крім моря нічого не могла запропонувати туристам.
В перші роки повномасштабного вторгнення питаннями розвитку локального туризму мало хто цікавився. По-перше, всі ресурси й думки були орієнтовані на організацію оборони. По-друге, лишалась надія, що війна тимчасове явище і після перемоги можна буде швидко повернутися до мирного життя. Зараз ситуація змінилась, в одних питаннях стало простіше, в інших з’явились додаткові труднощі, які тільки треба буде подолати.
З одного боку, існуванню української державності станом на сьогодні нічого не загрожує. З іншого боку, стало зрозумілим, що не можна відкладати життя та проєкти розвитку на абстрактне “після перемоги”. В умовах довгострокової війни маленьким громадам, щоб вижити, важливо шукати нові підходи для підтримки економіки. Для прикладу, в Коблівській громаді, яка жила переважно за рахунок пляжного морського туризму, втрати бюджету сягають до 70 відсотків, і надолужити їх досить складно.
«На жаль, розвивати Коблеве, як раніше, більше не можна. Наше бачення полягає в переході від масового сезонного відпочинку до цілорічного туризму та екотуризму на материковій частині. Наші зони відпочинку історично орієнтовані на кліматотерапію та комфортні умови для оздоровлення людей із захворюваннями дихальних шляхів та серцево-судинної системи. Додатково ми маємо потенціал, який не поступається іншим курортам. Зокрема, спортивна реабілітація, грязелікування та оздоровлення після онкотерапії. Ще однією точкою зростання є наш унікальний Тилігульський лиман, який уже одержав статус курорту державного значення», – говорить заступник Коблівського сільського голови Іван Кепін.
Війна завдала серйозної шкоди природним екосистемам Причорномор’я. Один тільки підрив Каховської ГЕС приніс жахливі наслідки. Забруднення акваторії Чорного моря, руйнування природних ландшафтів, ризики, пов’язані з вибухонебезпечними предметами, негативно впливають не лише на природу, а й на перспективи туристичного розвитку. Для багатьох громад питання екологічної безпеки стало визначальним фактором при плануванні майбутніх туристичних маршрутів та організації рекреаційних зон.
Разом із тим, саме екологічно відповідальний підхід може стати основою нового етапу розвитку туризму. Все більше громад розглядають можливість створення локальних маршрутів, орієнтованих на природну спадщину, екотуризм, гастрономічні та винні традиції регіону. Такий підхід дозволяє не лише зберігати природні ресурси, а й формувати нові економічні можливості для місцевих мешканців.
Для багатьох населених пунктів туристична сфера була джерелом зайнятості та доходів. В умовах війни частина підприємств припинила діяльність або суттєво скоротила обсяги роботи. Водночас розвиток нових туристичних продуктів допомагає створювати робочі місця, підтримувати малий бізнес та залучати інвесторів. В жителів України є запит на пошук нових вражень, тому є сенс розвивати нові напрямки для мандрівників.
Сьогодні туризм на півдні України питання не лише відпочинку. Це питання відновлення громад, підтримки місцевої економіки, збереження природної спадщини та пошуку нових можливостей для розвитку в умовах війни. Саме тому дискусії про майбутнє туристичної галузі дедалі частіше виходять за межі економіки і стосуються питань екології, соціальної згуртованості та стійкості громад перед сучасними викликами. За чотири роки великої війни останніх накопичилося чимало.
Марія Шевчук
