За останніми даними, в Україні зареєстровано понад чотири мільйони вимушених переселенців. Для великої кількості з них питання власного житла залишається одним із найболючіших. Одні мешкають у волонтерських просторах, інших прихистили знайомі, треті орендують житло самостійно, ні на кого не розраховуючи. Водночас з’являються програми підтримки, житлові ваучери та інші можливості, яких не було раніше. Їх, на жаль, недостатньо, щоб повністю покрити проблеми всіх людей, які потребують своїх квадратних метрів. Але наразі розглядається створення тимчасових варіантів, завдяки яким наші співвітчизники почуватимуться більш впевнено.
Соціальне житло може бути одним з інструментів прихистку для вимушених переселенців. Так, на Конференції з питань відновлення України, яка відбулася влітку 2026 року в Гданську, була підписана угода, яка стосувалася формування фондів соціального житла. Це буде пілотний проєкт зі створення фонду муніципального орендного (соціального) житла за підтримки Європейського інвестиційного банку та ЄС. У межах першого етапу житло мають створити у п’яти українських громадах, відібраних Мінрозвитком з двадцяти п’яти претендентів. Воно з’явиться у таких містах, як Львів, Житомир, Миколаїв, Кременчук і Кропивницький.
«Я думаю, що наступний рік буде цікавим для органів місцевого самоврядування щодо масштабування цього проєкту. Тому я б дуже хотіла, щоб громади готували свої проєкти саме по будівництву соціального житла, як комунальної форми власності на території своїх населених пунктів. Окрім того, закон чітко врегульовує питання щодо того, яким чином можливо формувати фонди доступного житла. Чим відрізняється соціальне від доступного, і це важливо розуміти. Доступне житло, наприклад, – це те житло, яке в подальшому може переходити у власність фізичної особи. Соціальне житло це те, яке буде постійно залишатися на балансі органів місцевого самоврядування,» – пояснює різницю заступниця Міністра з відновлення, інфраструктури та транспорту України Наталія Козловська.
За її словами, якщо говорити про інструменти доступного житла, nj вони можуть бути різноманітними. Громади не обмежені в тому,які форми підтримки можуть використовувати як на рівні органів місцевого самоврядування, так і на рівні держави. Минулого року Мінвідновлення активно працювало в рамках конкурсу з територіальними громадами, які висловили бажання взяти участь в створенні доступного житла для українців, що вимушено покинули свої домівки. Станом на сьогодні, уряд виділив півтора мільярда гривень державної субвенції на таке житло для громад. Наразі Міністерство фінансів вивчає документацію про те, наскільки органи місцевого самоврядування готові бути учасниками такого проєкту.
Громадам, які підписуються на участь, треба розуміти, за які кошти вони будуватимуть соціальне житло у своїх громадах. Також є експериментальний проєкт щодо придбання житла у сільській місцевості для забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Однак щодо його реалізації виникають суперечності. З ними, зокрема, зіштовхнулась Коблівська територіальна громада у Миколаївській області. Вона розглядає можливість долучитися до програми забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. І на практиці процес оформлення житла для ВПО виявляється дещо складнішим, ніж на папері.
Максимальний розмір субвенції на придбання одного житлового об’єкта, згідно з офіційними документами, складає 500 тисяч гривень. До цієї суми включені податки, збори та платежі, пов’язані з оформленням і реєстрацією нерухомості. На сьогодні місцевій владі вдалось знайти два потенційні будинки в одному із сіл Коблівської громади. Однак наразі власник домогосподарства ще роздумує, чи погоджуватися на продаж за державною програмою. Бо в такому випадку виникають додаткові витрати на переоформлення, що фактично зменшують вартість самого будинку.
«Коли ми вже безпосередньо почали підшукувати родину, яка могла б потенційно проживати в цьому будинку, виявилося, що внутрішньо переміщені особи не бажають їхати навіть у такі населені пункти, де є і житло, і школа, і садочок, і асфальтовані вулиці, і прокладається новий водогін. Переселенці більше хочуть їхати в адміністративний центр, тому що ми маємо зручне автобусне сполучення. Але в межах зазначеного бюджету ми не маємо можливості придбати там житло. Якщо говорити про депресивні населені пункти, то вони не скоро будуть заселені, тому що в нас немає доріг», – каже секретарка Коблівської сільської громади Світлана Талоха.
На її думку, полегшити життя громадам могла б допомогти єдина платформа, де органи місцевого самоврядування знаходили б потенційних мешканців для такого житла. Тоді можна було б бачити родини з інших громад, які готові переїхати, а вже після цього перевіряти, як можна їм допомогти і що запропонувати. У Коблівської громади є партнери, готові привести будинки для ВПО до належного стану. Бо досить часто буває так, що житло, яке можна придбати державним коштом, давно не ремонтувалося і туди не можна просто заїхати та жити. В будинок потрібно вкласти додаткові кошти, і не завжди переселенці, що шукають дім у сільській місцевості, мають ці кошти.
Експериментальний проєкт має передбачати можливість скористатися підтримкою партнерів, які допоможуть з ремонтом. Зараз же є певні нюанси, які не дозволяють рухатися далі та максимально використати державну допомогу. З одного боку, не зовсім зрозуміло, де шукати переселенців, які хотіли б перебратися до запропонованого житла. З іншого, бюджет громади має передбачати обов’язкове фінансування на його утримання. Але виникає питання: як передбачити видатки на утримання житла, якщо цього житла ще немає у фонді громади? Громада його ще не придбала, але кошти на утримання вже мають бути передбачені, як окрема стаття видатків.
Територіальні громади наразі зацікавлені в тому, щоб до них приїжджали нові мешканці. А люди, які не мають де жити, прагнуть знайти собі місце, де можна осісти та будувати нове життя. Втрата домівки, рідних місць, подекуди неможливість повернутися на маленьку батьківщину, стають складним викликом для мільйонів українців. Програми доступного житла не зможуть повною мірою компенсувати втрачене майно і ніяк не компенсують травми, завдані війною. Однак вони можуть стати одними з тих опор, які дозволять облаштувати життя на новому місці.
Марія Шевчук
