Російська пропаганда продовжує працювати за звичними сценаріями: фабрикувати відео, виривати події з контексту та намагається оживити давно спростовані міфи. Основною метою таких інформаційних атак залишається дискредитація України, намаганання посіяти недовіру до державних інституцій і сформувати викривлене уявлення про події як серед російської аудиторії, так і за кордоном.
Особлива увага в творенні фейків приділяється Одесі. Чергова хвиля дезінформації, яка прокотилась останніями тижнями, охопила теми нібито масової підтримки Росії, «заборони» творчості Олександра Пушкіна та чергових спекуляцій навколо так званих американських біолабораторій в Україні. Ми дослідили ці фейки та наводимо їх спростування.
«День Росії» в Одесі не святкували
Російські телеграм-канали та окремі пропагандистські медіа поширили відеозапис, який нібито підтверджує святкування «дня Росії» в Одесі. На оприлюднених кадрах можна побачити людей із прапорами Російської Федерації, які нібито зібралися в центрі міста, демонструючи підтримку країни-агресора. Так 12 червня з’явилась публікація з твердженням, що одесити масово вийшли на вулиці, щоб відзначити російське державне свято, а українська влада буцімто приховує такі прояви настроїв населення.
Насправді жодного стосунку до реальних подій це відео не має. Проведена перевірка показала, що відео було зняте в Хабаровську, на Далекому Сході. Відповідні записи були знайдені в соціальних мережах. Зворотний пошук зображень допоміг з’ясувати, що аналогічний відеозапис був поширений в червні 2025 року в Telegram з текстом : «Ось так студенти в гуртожитку Далекосхідного державного університету шляхів сполучення в Хабаровську зустрічають День Росії». Допис був опублікований на офіційному акаунті Далекосхідного державного університету шляхів сполучення.
Додатково фейк спростовує відсутність будь-яких підтверджень із незалежних джерел. Якби в одному з найбільших українських міст справді відбулася масова акція на підтримку РФ, цей інцидент однозначно потрапив би у поле зору місцевих журналістів, очевидців, правоохоронців і камер спостереження. Натомість жодних фото, відео чи повідомлень про такий захід не існує. Усі публікації походять виключно з мережі взаємопов’язаних проросійських ресурсів, які одночасно розповсюджували однакові тези.
Використання відеозаписів з інших місць стає дедалі поширенішим інструментом інформаційної війни. Мета таких матеріалів полягає не лише у введенні аудиторії в оману, а й у створенні ілюзії існування масштабної підтримки Росії серед українців. Насправді ж подібні відео є черговою спробою сформувати потрібну Кремлю картину реальності без жодних фактичних доказів.
Пушкіна ніхто не забороняв
Ще одним інформаційним вкидом стали повідомлення про те, що в Україні нібито повністю заборонили читати й вивчати твори Олександра Пушкіна. Зокрема, така публікація з’явилась на сайті Украина.ру 4 червня 2026 року. Російські пропагандистські ресурси заявили, що українська влада веде боротьбу з російською культурою, вилучає книги письменника з бібліотек і не дозволяє школярам знайомитися з його творчістю. Такі твердження активно використовувалися як доказ нібито «утисків російської культури» в Україні.
Насправді ці заяви не відповідають дійсності. Жодного нормативного документу, який би забороняв читання творів Пушкіна або встановлював відповідальність за їхнє вивчення, в Україні не існує. Громадяни можуть вільно купувати, читати та досліджувати його творчість, а науковці й викладачі продовжують використовувати літературні тексти у своїй роботі відповідно до власних професійних потреб.
Підставою для появи фейку стали дискусії навколо змін у шкільній програмі та процесу деколонізації гуманітарної освіти. Міністерство освіти переглядає зміст навчальних курсів, скорочуючи присутність російської літератури та збільшуючи увагу до українських і світових авторів. Йдеться не про заборону читання окремих письменників, а про зміну освітніх пріоритетів у державній програмі. Подібна практика є звичною для багатьох країн, які переглядають навчальні курси відповідно до історичних, культурних та суспільних змін.
Пропаганда свідомо підміняє поняття, ототожнюючи оновлення шкільної програми із повною забороною творчості письменника. Такий прийом дозволяє створити емоційний інформаційний привід і вкотре просувати наратив про нібито боротьбу України з російською культурною спадщиною. Насправді ж мова йде виключно про реформування освітнього процесу, а не про обмеження права громадян читати будь-яку літературу.
«Біолабораторії» знову на слуху
Російська пропаганда вкотре повернулася до історій про так звані американські біолабораторії в Одесі. Приводом цього разу стали заяви офіційної представниці МЗС Росії Марії Захарової, яка 12 чернвя 2026 року у своєму телеграм-каналі повідомила, що у Сполучених Штатах нібито розсекретили документи, які підтверджують існування військово-біологічної програми США в Україні. За її словами, оприлюднені матеріали стали черговим доказом того, що Вашингтон фінансував небезпечні дослідження на українській території та приховував їхній справжній характер.
Насправді такі твердження не мають нічого спільного зі змістом документів, на які посилається російська сторона. Йдеться про матеріали, що давно перебувають у відкритому доступі та стосуються співпраці між Україною і США у сфері біологічної безпеки. У документах описано підтримку модернізації лабораторій, посилення систем епідеміологічного нагляду, підготовку спеціалістів і вдосконалення механізмів реагування на спалахи небезпечних інфекцій. Жодної інформації про розробку біологічної зброї чи проведення секретних військових експериментів вони не містять.
Теза про «секретні біолабораторії» використовується російською пропагандою вже багато років і щоразу адаптується до нових інформаційних приводів. Будь-які документи про міжнародну співпрацю у сфері громадського здоров’я подаються як сенсаційне викриття, хоча насправді йдеться про звичайні програми, які реалізуються у багатьох країнах світу. Вони спрямовані на запобігання поширенню небезпечних захворювань, контроль за патогенами та зміцнення систем біобезпеки відповідно до міжнародних стандартів.
Показово, що автори чергового інформаційного вкиду не навели жодного нового факту, який би підтверджував висунуті звинувачення. Усі твердження ґрунтуються на довільному трактуванні давно відомих документів, які вже неодноразово аналізувалися міжнародними експертами та журналістами. Попри це російська сторона продовжує повертатися до цієї теми, намагаючись підтримувати в інформаційному просторі вигідний для себе міф про нібито приховану військово-біологічну діяльність США в Україні.
Повторне використання старих фейків є характерною рисою сучасної дезінформації. Навіть після виходу спростування, пропагандисти можуть повертатися до старих тем, використовуючи нові інформаційні приводи або наводячи посилання на документи, що знаходяться у відкритому доступі. Це дозволяє створювати сенсації на рівному місці. Саме так сталося з фейком про біолабораторії в Одесі. Попри гучні заяви про «розсекречення», жодної нової інформації, яка б підтверджувала розробки біологічногої зброї в Україні, не з’явилось. Натомість пропагандистські ресурси вчергове поширили давно спростований фейк, щоб використати його в якості інструменту дискредитації України та її міжнародних партнерів.
Марія Шевчук
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів
