Україна вже майже два роки перебуває в стані повномасштабної війни. Розбиті вщент міста, загиблі люди, зруйновані долі… Масштаб трагедії міг бути б значно більшим, якби не українські військові, які надзвичайними зусиллями зупинили ворожу навалу та продовжують утримувати фронт. Багато з них поклали своє життя та здоров’я заради того, щоб російські окупанти не просунулись далі. Тим, хто повернеться додому, потрібна буде допомога, але вже від цивільних фахівців.
Відновлення українських захисників після травм вимагає комплексної роботи та фахівців різного рівня. В Одеському національному медичному університеті вже почалась підготовка лікарів-реабілітологів за новими стандартами. Навчання майбутніх медиків довготривале, тому відповідна робота триває саме зараз. Однак крім підготовки кадрів важливо щоб були місця, де спеціалісти зможуть ефективно працювати та допомагати військовим. Свої зусилля люди, які розробляють реабілітаційні програми, об’єднують за трьома напрямкам.
«Перший найважливіший момент – організація реабілітації саме у закладах охорони здоров’я: як в приватних, так і державної власності. По-друге, це підготовка кваліфікованих кадрів, яка є дуже великою проблема саме зараз. Система реабілітації в Україні зараз знаходиться на етапі реформування, з’явилися нові спеціальності, формуються абсолютно нові підходи на засадах мультидисциплінарності. Ми маємо звертати увагу на те, щоб організувати службу реабілітації належним чином. І третій важливий момент – це організація безбар’єрного середовища на умовах інклюзії, тому що кількість осіб з інвалідністю зараз дуже велика і буде ще збільшуватися внаслідок військової агресії РФ в нашій країні», – зазначає завідувачка кафедри спортивної медицини, фізичної реабілітації та фізичного виховання ОНМедУ Ольга Юшковська.
В майбутніх реабілітаційних центрах має бути доступний санвузол, там мають стояти пандуси, щоб людина, яка користується колісним кріслом, пересувається на протезах чи на милицях, сама собі давала раду , не була б залежною від допомоги інших. Важливо створити потужний заклад реабілітації саме в Одесі, щоб люди сюди їхали. На момент завершення війни важливо, щоб вже були організовані можливості для відновлення людей. Адже в Одесі є море, інклюзивні пляжі, тут самі географічні умови створюють безліч варіантів для реабілітації та оздоровчого відпочинку.
Паралельно важливо розвивати адаптивний спорт і адаптивну фізкультуру як в місті, так і в області. Доступ до такого виду дозвілля необхідно організувати не тільки в реабілітаційних центрах, а й на відкритому повітрі. Вуличні спортивні майданчики мають відповідати умовам інклюзивності. Щоб там могли підтримувати свою фізичну форму люди, які отримали серйозні травми. Найбличжим часом буде готова документація, офіційні листи до державних установ та органів місцевого самоврядування з порадами та рекомендаціями.
Нашій державі потрібні реабілітаційні заклади, де паралельно відбувалася б фізична та психологічна реабілітація. Приклад комплексної роботи в минулому році продемонструвала Одеса. Так центр відновної медицини і рухової реабілітації та клінічний санаторій Державної прикордонної служби «Аркадія» створили тандем, де проводилась психологічна і фізична реабілітація військових із залученням їхніх родин. Така практика отримала дуже позитивні відгуки, є необхідні напрацювання, які потрібно розвивати далі.
Через воєнний стан галузь реабілітації військових потребує серйозних реформ, частину з яких вже почали впроваджувати. За інформацією МОЗ України, найближчими роками в нашій державі планується організувати 7800 реабілітаційних ліжок в медичних закладах. Робота спрямована на те, щоб у кожній територіальній громаді, у великій чи маленькій лікарні, створити від 30 до 60 місць для пацієнтів, які потребуватимуть довготривалого відновлення. Такий підхід дозволить отримувати постраждалим необхідні послуги за місцем проживання, на постійній основі.
«Нам всім добре відомо про синдром Афганістану та про в’єтнамський синдром. Однак варто зазначити, що ті військові дії які велися в той час, були менш інтенсивними. В російсько-українській війні інтенсивність військових дій набагато вища і нам дійсно потрібен фаховий підхід, організація медико-психологічної реабілітації. Ми добре знаємо досвід різних країн. У США є свої Міністерство у справах ветеранів України, де одним із структурних підрозділів виступає адміністрація медичного забезпечення, де в них підпорядкуванні більше 150 шпиталів і близько 900 амбулаторій та поліклінік», – говорить керівник сектору Міністерства у справах ветеранів України в Одеській області Микола Сторожук.
Для ефективної роботи важливо створити окремий ветеранський простір, де були б локації для проведення і психологічної і фізичної реабілітації, занять спортом та ігрових кімнат для дітей. Туди ветерани могли б приходити і за принципом « рівний-рівному » спілкуватися, ділитися своїм досвідом та допомагати виходити із тих життєвих ситуацій, які виникають і будуть виникати. Наразі такого простору зараз в Одесі немаэ. Створений ветеранський хаб на базі одного з закладів, але це на правах оренди, потрібна своя територія, як наприклад, в Миколаєві.
До співпраці також залучатимуть представників бізнесу, зокрема погодилась долучитись до роботи група компаній «Пространство» . Вони вже домовились про співпрацю з двома спортивними клубами, які погодились брати участь в реабілітації людей з інвалідністю. Їм потрібно для цього виділити тільки працівників та необхідне обладнання. Його придбання візьмуть на себе підприємці. Також вони готові працювати з органами місцевого самоврядування. Якщо місцева чи обласна влада виділить приміщення під реабілітаційний центр, то його теж обладнають усім необхідним.
Від того, на скільки ефективним буде лікування та відновлення людей, постраждалих внаслідок війни, залежить, як вони адаптуються в мирному житті. Навіть після всіх реабілітаційних заходів наслідки для здоров’я подекуди лишаються невідворотними, тому разом з психологічною та фізичною підтримкою варто важливо правильно організовувати профорієнтаційну роботу. В Україні вже є ветерани, які за станом здоров’я не повернуться на фронт. Їм важливо не відчувати себе покинутими та отримувати допомогу від держави та суспільства, яке вони захищали від ворога.
Марія Шевчук
