З переселенцем Павлом Ярмієм ми познайомились під час форуму «Берег майбутнього: нове життя туризму Причорномор’я через вплив війни», який нещодавно відбувся на Миколаївщині. Одним з організаторів заходу виступила громадська організація «Агенція регіонального розвитку Таврійського об’єднання територіальних громад», яку він очолює.
Організація була створена і продовжує працювати як платформа для співпраці між владою, бізнесом і громадським сектором. За роки її існування було створено десятки туристичних проєктів, переважно на півдні України. Проте повномасштабне вторгнення змусило Павла Ярмія евакуюватися та шукати нових партнерств. Чоловік, який мав успішний бізнес на Херсонщині, покинув все, взявши з собою деякі пам’ятні речі та безцінний досвід у розвитку туризму.
Агенція регіонального розвитку орієнтована на комплексне відновлення та стратегічний розвиток громад. Її створили з метою підтримувати місцеві бюджети через залучення інвестицій, допомогу малому й середньому бізнесу. До повномасштабного вторгнення вона фокусувалась на спільному економічному розвитку Херсонської області, зокрема в таких містах як Нова Каховка, Каховка, Таврійськ, Берислав, а також прилеглих районів. Однак окупація Херсонщини змусила Павла Ярмія покинути все, крім справи, якою він займався.
«Коли ми приїхали в 2022-му року до Умані, то відразу включились в роботу. 28 квітня приїхали, а 19 серпня вже провели перший економічний форум. Лише через три місяці після того, як приїхали. З того часу ми провели вже шість таких заходів. І сьогодні Умань є містом, куди приїжджає вся туристична спільнота України. Тому мені хочеться, щоб представники громад, які знаходяться навколо Одеси, зрозуміли, що ті проєкти, які запроваджуються сьогодні, на завтра повернуться грошима. Але треба працювати», – говорить переселенець.
Наразі Павло Ярмій та його колеги зосереджені на передачі свого досвіду іншим. Зокрема, вже не перший рік працює проєкт «Школа змінотворців», який об’єднує представників малого бізнесу, місцевої влади, комунальних установ та просто людей, які хочуть змінити свої громади на краще. Навчання, передусім, спрямоване на практику, виявлення проблем, та пошук рішень, які можуть допомогти розвиватися. В умовах, що склалися, це задача із зірочкою. Особливо якщо говорити про громади, де центром життя був пляжний відпочинок, який зараз неможливий через мінну небезпеку.
Остання «Школа змінотворців» проходила в Коблевому, у Миколаївській області. До війни це було курортне селище, в якому під час літнього сезону кипіло життя. Зараз деякі вулиці нагадують місто-привид, де ще збереглись написи та вивіски з цінами довоєнного 2021 року. Однак деякі бази відпочинку продовжують працювати і приймати гостей, які, попри закритість пляжів, знаходять чим привабити відпочивальників.
«В Коблевому ми бачимо певні проблеми. Багато закинутих територій, багато місць не працюють. Але це не означає, що тут не можна працювати. Питання як, що для цього потрібно, і яким чином ми можемо один одному бути корисним. Моя команда зробила єдине, що вона може – навчити людей. Ми не є інвестиційним фондом, ми не є, скажімо так, державним фондом, який роздає гроші. Ми просто команда переселенців, з Нової Каховки, яка ділиться своїм досвідом» , – розповідає Павло Олексійович.
Власне, проведення школи проєктного менеджменту в курортному селищі Коблеве на Миколаївщині було продиктовано не однією лише мотивацією підтримати місцевий бізнес, який зводить кінці з кінцями під час війни. Це територія, яка опинилась в кризі, до якої не їдуть люди натовпами, як це було в довоєнні роки. Одним з елементів навчання є пошук рішень, які дозволять цій території розвиватись, безвідносно відкритого доступу до Чорного моря. Учасникам пропонується вивчити прилеглі локації та визначити, на що зробити ставку. Зокрема, увагу привернув Тилігульский лиман, де на відміну від моря, плавати та купатись можна вільно.
Павло Ярмій основну проблему бачить не в тому, що місцеві підприємці все втратили. А в тому, що більшість з них звикла до того, що море нікуди не дінеться, турист і так приїде та привезе гроші. Не потрібно було розвивати додаткові послуги, продумувати маркетингові стратегії, займатися промоцією та рекламою. І коли море на довгий час виявилось ізольованим, велика кількість підприємців не впоралась з цим викликом. Однак ті, хто намагаються вигадати щось нове, вижили та залучають кошти, зокрема за рахунок грантів.
«Ми три роки працюємо на Півдні України. І кожен раз чую,що нічого не виходить. І скажу чесно, коли до нас звернулася випускниця однієї з наших шкіл проєктного менеджменту та сказала: “От у нас є ідея, ми хочемо зробити музичну програму. Ви можете щось придумати нам і допомогти, щоб вона виграла? “. Я дав ідею, дівчатка за кілька днів написали проєкт. Так вийшло, що він виграв. Я зовсім не очікував такого результату. Ми просто хотіли допомогти нашим випускникам, тому що в нас таке правило», – ділиться він успіхами своїх підопічних.
Громадська організація, яку очолює Павло Ярмій і яка займається навчаннями змінотворців, не має великих ресурсів. До роботи залучають засновників дружніх бізнесів, грантове фінансування, представників органів місцевого самоврядування. Поєднання кількох джерел підтримки приносить ефективний і, найголовніше, стабільний результат. Після навчальних активностей випускники вже самі пишуть гранти, подекуди виграють їх, і перетворюються зі студентів на бізнес-партнерів. Акцент робиться на туристичному бізнесові, учасники навчаються не тільки в менторів, але й в один одного.
Павло Ярмій каже, що на своєму досвіді знає, яким важливим є відпочинок та відновлення. Як ВПО та людина, яка втратила все, виїхавши з окупації. Тому працюючи на півдні України, він пропонує дивитися на ці території з точки зору гастрономії, винного туризму, культурної спадщини. А не тільки сезонного пляжного відпочинку, відновлення якого найближчим часом не очікується. Також можна розглянути напрямки реабілітації та рекреаційного відпочинку. Наразі такої підтримки потребує велика кількість людей, виснажених багаторічною війною.
«Я до війни був мультимільйонером, а зараз просто пенсіонер, який хоче допомогти своїй країні. Я хочу допомогти людям Півдня України. Мені подобається Одещина, мені подобається Миколаївщина, мені дуже подобаються ці люди. Тут є з ким працювати. Але я хочу, щоб таких людей на цій території ставало більше. Я хочу, щоб кожен зрозумів, що якщо ми хочемо щось змінити, то це не може бути п’ять чоловік від бізнесу. Це не може бути три крафтових виробники на всю область», – говорить Павло Ярмій.
Після успішної реалізації проєктів в центрі України, чоловік почав знову працювати на півдні. Нова Каховка, як і вся лівобережна Херсонщина окупована, на правобережжі ведуться активні бойові дії. Розвивати туристичний напрямок за таких обставин нереально. Але залишились Одещина та Миколаївщина, які теж постраждали від війни, але мають що запропонувати. Принаймні, тут залишаються люди, які в умовах війни навчились не тільки виживати, а й мріяти про те, як зробити життя у своїх громадах кращим. І їм потрібно допомогти.
Марія Шевчук
Фото взяті з особистого архіву Павла Ярмія.
